магнітола
МАГНІТО́ЛА, и, ж.
Комбінований пристрій, у якому радіоприймач об'єднаний з магнітофоном.
– Ось магнітолу взявся лагодити, – кивнув на апарат Яцюк. – Зламалася (І. Росоховатський);
Двокасетна магнітола.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- магнітола — магніто́ла іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- магнітола — -и, ж. Радіоприймач і магнітофон, конструктивно об'єднані в одному корпусі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- магнітола — магніто́ла [від магніто(фон) і (радіо)ла] об’єднані в одному футлярі радіоприймач і магнітофон. Словник іншомовних слів Мельничука
- магнітола — МАГНІТО́ЛА, и, ж. Об’єднані в одному футлярі радіоприймач і магнітофон. Словник української мови в 11 томах