магістр

МАГІ́СТР, рідко МАГІ́СТЕР, тра, ч.

1. Другий (після бакалавра) науковий ступінь, що його присуджують після додаткового курсу навчання та іспиту.

Триває також реформування вищої школи. Створюються державні стандарти для бакалаврів і магістрів (з наук. літ.);

Сумський державний університет першим серед українських вишів отримав ліцензію Міністерства освіти і науки на підготовку магістрів за спеціальністю “Біржова діяльність” (з газ.);

// Людина, що має такий ступінь.

Він себе [зве] магістром фармації і хірургії, проте по ярмарках пускає хлопам кров і рве зуби (І. Франко);

До фабричок, які в Нашому називались “виробнями”, майстерень .. щораз частіше заглядали інженери, всілякі магістри, агрономи, люди з дипломами учителів, питаючи будь-якої роботи (Ірина Вільде);

// У деяких країнах – учений ступінь, середній між бакалавром та доктором наук, що присуджується після захисту дисертації.

За кордоном ступінь магістра присуджується особам, що здали спеціальні іспити і захистили дисертацію (з навч. літ.);

// іст. У Росії до 1917 р. – перший учений ступінь.

У дореволюційній Росії ступінь “магістр” існував на всіх факультетах університетів, крім медичного, і особи, які отримали його, мали право завідувати кафедрою (з наук.-попул. літ.).

2. У середньовічній Західній Європі – голова духовного або рицарського ордену.

Розгрому піддали орден київських масонів, до в'язниці кинули магістра ордену Б. Смирнова (з наук. літ.);

Кожен з магістрів був наділений всією повнотою влади у межах даної магістратури (з навч. літ.).

(1) Вели́кий магі́стр – голова католицького духовно-рицарського ордену; гросмейстер.

На початку 1530 р. Францішак Скорина побував у Кеніґсберзі при дворі Альбрехта – останнього великого магістра Тевтонського ордену, який перейшов на лютеранство і перетворив володіння ордену на світське герцогство (з наук. літ.);

1314 року відбувся папський суд над великим магістром Жаком Моле та іншими тамплієрами (із журн.).