мазаний

МА́ЗАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до ма́зати 1.

Гарна мазана паляниця, а не дитина (Номис);

І стоги не вкриті, І покої не мазані (Т. Шевченко);

Довгі тіні незграбними, фантастичними формами простяглися по давно не мазаних, облуплених стінах (М. Івченко);

Пахло засушеними квітками, віночками, полотном і мазаною долівкою (В. Винниченко);

Віддалік від корівника стояло кілька давно не мазаних хат (Ю. Збанацький).

2. у знач. прикм. Те саме, що розпе́щений.

Настя вигнула талію, як мазана кицька вигинає спинку, й взяла букет (І. Нечуй-Левицький);

Малий хлопчик, Матвійко, що був у своєї мами дуже мазаний, .. жирує на подушках та вигукує, аж у вухах лящить (С. Васильченко).

◇ (1) Одни́м ми́ром ма́зані (рідше пома́зані), ірон. – дуже схожі між собою в чомусь (перев. негативному); з однаковим ставленням до кого-, чого-небудь, з однаковими рисами; однакові (про людей).

Були великі приятельки й, як кажуть, помазані одним миром; вони читали ті самі наукові книжки (І. Нечуй-Левицький);

– Всі ви, баби, одним миром мазані, – безнадійно махнув рукою чоловік. – Це ж треба з-за дурних ревнощів глупої ночі прителющитись у степ (М. Стельмах);

І не подумав ковач [коваль], що бояри скрізь одним миром мазані, скрізь на смердів однаково дивляться (А. Хижняк);

Се могло статися тільки тому, що всі ви одним миром мазані і кожна з вас рада прикрити свої гріхи чужими (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).