1. Фразеологічний словник української мови

мазаний

одни́м ми́ром ма́зані (рідше пома́зані), ірон. Дуже схожі між собою в чомусь (перев. негативному); з однаковим ставленням до кого-, чого-небудь, з однаковими рисами; однакові (про людей). (Параска:) Що стражник, що становий — всі вони одного поля ягода, одним миром мазані! (Панас Мирний); І не подумав ковач (коваль), що бояри скрізь одним миром мазані, скрізь на смердів однаково дивляться (А. Хижняк); — Всі ви, баби, одним миром мазані,— безнадійно махнув рукою чоловік.— Це ж треба з-за дурних ревнощів глупої ночі прителющитись у степ (М. Стельмах); Були великі приятельки й, як кажуть, помазані одним миром; вони читали ті самі наукові книжки (І. Нечуй-Левицький). одни́м ми́ром ма́зана. — А я тільки хотів сказати, що Матвійова компанія — то вона одним миром мазана і одним духом дихає (І. Микитенко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мазаний — ма́заний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. мазаний — див. вередливий Словник синонімів Вусика
  3. мазаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до мазати 1). || у знач. прикм. 2》 у знач. прикм. Те саме, що розпещений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мазаний — МА́ЗАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ма́зати 1. Гарна мазана паляниця, а не дитина (Номис); І стоги не вкриті, І покої не мазані (Т. Шевченко); Довгі тіні незграбними, фантастичними формами простяглися по давно не мазаних, облуплених стінах (М. Словник української мови у 20 томах
  5. мазаний — Ма́заний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. мазаний — МА́ЗАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ма́зати 1. Пригадую собі, що мені страшенно докучало якесь скрипіння, немовби попри моє ліжко ненастанно їздив дерев’яний, ніколи не мазаний бойківський віз (Фр. Словник української мови в 11 томах
  7. мазаний — Мазаний, -а, -е 1) Мазанный, помазанный. Мазаний періжок. 2) Избалованный, изнѣженный. Вона така вже стала мазана. Зміев. у. Мазана паляниця хороша, та не дитина. Мазана дитина ледача. Г. Барв. 441. Дядькови (діти), звісно, мазаніші, — муляться. Сим. 231. Словник української мови Грінченка