мазаний
МА́ЗАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до ма́зати 1.
Пригадую собі, що мені страшенно докучало якесь скрипіння, немовби попри моє ліжко ненастанно їздив дерев’яний, ніколи не мазаний бойківський віз (Фр., IV, 1950, 179);
І стоги не вкриті, І покої не мазані (Шевч., II, 1953, 276);
Віддалік від корівника стояло кілька давно не мазаних хат (Збан., Єдина, 1959, 346);
// У знач. прикм.
Гарна мазана паляниця, а не дитина (Номис, 1864, № 9211).
◊ Одни́м ми́ром ма́зані див. ми́ро.
2. у знач. прикм. Те саме, що розпе́щений.
Малий хлопчик, Матвійко, що був у своєї мами дуже мазаний, ..жирує, на подушках та вигукує, аж у вухах лящить (Вас., II, 1959, 465);
Настя вигнула талію, як мазана кицька вигинає спинку, й взяла букет (Н.-Лев., III, 1956, 237).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мазаний — ма́заний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- мазаний — див. вередливий Словник синонімів Вусика
- мазаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до мазати 1). || у знач. прикм. 2》 у знач. прикм. Те саме, що розпещений. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мазаний — МА́ЗАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ма́зати 1. Гарна мазана паляниця, а не дитина (Номис); І стоги не вкриті, І покої не мазані (Т. Шевченко); Довгі тіні незграбними, фантастичними формами простяглися по давно не мазаних, облуплених стінах (М. Словник української мови у 20 томах
- мазаний — одни́м ми́ром ма́зані (рідше пома́зані), ірон. Дуже схожі між собою в чомусь (перев. негативному); з однаковим ставленням до кого-, чого-небудь, з однаковими рисами; однакові (про людей). Фразеологічний словник української мови
- мазаний — Ма́заний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мазаний — Мазаний, -а, -е 1) Мазанный, помазанный. Мазаний періжок. 2) Избалованный, изнѣженный. Вона така вже стала мазана. Зміев. у. Мазана паляниця хороша, та не дитина. Мазана дитина ледача. Г. Барв. 441. Дядькови (діти), звісно, мазаніші, — муляться. Сим. 231. Словник української мови Грінченка