мазати

МА́ЗАТИ, ма́жу, ма́жеш; наказ. сп. маж; недок.

1. кого, що. Покривати шаром чогось густого або жирного.

І завелась на ставі ґеркотня, Гусине діло закипіло: Таскають грязь і глей зо дна Да мажуть Лебедя, щоб пір'я посіріло (Є. Гребінка);

Всяк, хто не маже, то дуже скрипить (І. Котляревський);

А пан Коломбицький лежав у себе на канапі, стогнав, мазав поперека горілкою з камфорою і нікуди не виходив (М. Івченко);

Крайнєв мазав дірчастий шматочок французької булки маслом (В. Собко);

* Образно. Хто маже, той і їде (прислів'я);

// Укривати шаром глини.

– А хіба ж ти не міряла сіней мотузком, як мазала діл та стіни? – обізвалась Кайдашиха (І. Нечуй-Левицький);

// Білити.

Він полагодив двері, засклив вікно й навіть думав був заходжуватись хату мазати, та не було коли (Б. Грінченко);

Вона поздіймала з стін образи, помила їх та заходилась мазати хату (М. Коцюбинський);

Плакала піч у хаті, Біла, немов голубка, Хто ж мене мазать буде, Взяли Марусю люди (Л. Забашта);

// по чому. Робити мазки на якійсь поверхні.

Бере [Любов] великого пензля, шпарко маже по дощечці, потім кидає скриньку на землю, фарби і пензлі розсипаються (Леся Українка).

2. кого, що, розм. Те саме, що брудни́ти 1.

Нижня частина спальника у візку відстібається, завдяки чому низ може бути як “глухим”, так і наскрізним. Це дозволяє не мазати підкладку брудними черевичками, якщо дитина захоче побігати в мокру погоду (з мови реклами);

Мазати книжку руками.

3. що і без дод., зневажл. Невміло, погано малювати.

Думаєте, що він [маляр] так малював собі просто, абияк, що тільки розміша краску чи червону, чи бурякову, чи жовту, та так просто й маже чи стіл, чи скриню? (Г. Квітка-Основ'яненко);

Завівся дружиною, дітьми, попиває вино й маже свої сонячні пейзажі! Хлопчисько, обиватель (В. Підмогильний);

– Якось знічев'я взяв я олівця та шматок паперу, а на стіні в нашій кімнаті отак висів козак Мамай з кобзою, то я й почав собі мазати (Ю. Збанацький).

4. кого, перен., розм. Те саме, що розпе́щувати; балувати (у 1 знач.).

Усі тітки, дядини та кузинки так само пестили Настусю, мазали її та хвалили (І. Нечуй-Левицький).

5. фам. Промахуватися (під час стріляння, у грі і т. ін.).

– От і промазав, – докірливо буркнув Марко Іванович. – Як і завжди мажеш. Хіба путній мисливець б'є всидячку? (Яків Баш);

Жваві бекаси, тарахтани, кроншнепи! Я б'ю, б'ю і... мажу, мажу. Чи хвилююсь після першої удачі, чи й сам не знаю, що зі мною таке (О. Гончар).

6. кого, що, розм. Те саме, що ква́цати 2.

Гра у квача з м'ячем відрізняється від звичайної гри в квача тим, що ведучий-квач маже учасників не рукою, а м'ячиком (з наук.-попул. літ.).

◇ (1) Ма́зати зве́рху пирого́м кого – розпещувати, балувати кого-небудь.

– Цить, блазню! Ти, видно, не був ні в кого в руках, видно, не держано тебе як слід... Мазали тебе зверху пирогом... (Панас Мирний);

(2) Ма́зати (масти́ти, нама́зувати і т. ін.) / нама́зати (зма́зати, намасти́ти, помасти́ти і т. ін.) [са́лом (сма́льцем)] п'я́ти (рідше п'я́тки):

а) готуватися до втечі або втікати звідки-небудь.

І держава не вдержалася, і “помазанник” [помазаник] мусив п'яти салом мазати та втікати з України (В. Еллан-Блакитний);

[Хома (до Даші):] Сьогодні наші пани щось невесело газети читали. Мабуть, доведеться салом п'яти мазать... (Я. Мамонтов);

– А чого нам боятися окупантів? Ми дома, нехай вони бояться, бо не сьогодні-завтра, а доведеться п'яти салом намазувати (П. Панч);

– Я не з тих, хто, потрапивши в оточення чи ще в якусь скруту, намазують п'ятки салом і кидають своїх (П. Автомонов);

– Що ж нам робити? .. намастити п'яти салом, поки не заскочив наш шановний професор? (Ю. Смолич);

Дізнався, що вже складено списки й нової групи для відправки до Німеччини і що в тих списках значиться й моє прізвище. Виходить, подумалося, треба змазати п'яти салом, щоб не опинитися за колючим дротом (Є. Доломан);

б) (рідше) відступатися від чогось задуманого, організованого і т. ін.; боятися.

– Аркадій Павлович сказав... Налякати треба. – Єсть. Ходімо. Куди? – Без мене, – твердо вимовив Василь. – П'яти мажеш? – дихнув на нього горілчаним перегаром Женька (А. Хижняк);

(3) Ма́зати ме́дом [по губа́х] кого:

а) улесливо говорити кому-небудь щось приємне (перев. з корисливою метою).

Там пан-гаман по сто рублів дає Пройдисвіту, що речі медом маже (Л. Глібов);

Краще говорити людині гірку правду, ніж мазати медом по губах (з газ.);

б) приємно радувати, втішати кого-небудь чимсь.

Він осаджує біля мене лошат і киває на них бровами й вусищами. – Ну, як?! – Змії! – кажу лише одне слово. Моя відповідь медом маже дядька Миколу (М. Стельмах).