1. Словник української мови в 11 томах

мазати

МА́ЗАТИ, ма́жу, ма́жеш; наказ. сп. маж; недок.

1. перех. Покривати шаром чогось рідкого або жирного.

І завелась на ставі геркотня, Гусине діло закипіло: Таскають грязь і глей зо дна Да мажуть Лебедя, щоб пір’я посіріло (Греб., І, 1957, 44);

Перше я мазала руку йодом і мочила в солоній воді, але од йоду дуже шкура злазить, то я тепер не мажу і не держу в воді (Л. Укр., V, 1956, 6);

Крайнєв мазав дірчастий шматочок французької булки маслом (Собко, Зор. крила, 1950, 63);

*Образно. Хто маже, той і їде (Укр.. присл.., 1955, 17);

// Укривати шаром глини.

— А хіба ж ти не міряла сіней мотузком, як мазала діл та стіни? — обізвалась Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 328);

// Білити.

Вона поздіймала з стін образи, помила їх та заходилась мазати хату (Коцюб., І, 1955, 53);

Плакала піч у хаті, Біла, немов голубка, Хто ж мене мазать буде, Взяли Марусю люди (Забашта, Квіт.., 1960, 118);

// неперех., по чому. Робити мазки на якійсь поверхні.

Бере [Любов] великого пензля, шпарко маже по дощечці, потім кидає скриньку на землю, фарби і пензлі розсипаються (Л. Укр., II, 1951, 62).

◊ Ма́зати п’я́ти (п’я́тки) са́лом див. са́ло;

Ма́зати ре́чі [по губа́х] ме́дом — говорити облесливо; підлещуватися до когось.

Там пан-гаман по сто рублів дає Пройдисвіту, що речі медом маже (Гл., Вибр., 1957, 251).

2. перех., розм. Те саме, що брудни́ти 1. Мазати одяг;

Мазати книжку руками.

3. перех. і без додатка, зневажл. Невміло, погано малювати.

Думаєте, що він [маляр] так малював собі просто, абияк, що тільки розміша краску чи червону, чи бурякову, чи жовту, та так просто й маже чи стіл, чи скриню? (Кв.-Осн., II, 1956, 5);

— Якось знічев’я взяв я олівця та шматок паперу, а на стіні в нашій кімнаті отак висів козак Мамай з кобзою, то я й почав собі мазати (Збан., Єдина, 1959, 141).

4. перех., перен., розм. Те саме, що розпе́щувати; балувати (у 1 знач.).

Усі тітки, дядини та кузинки так само пестили Настусю, мазали її та хвалили (Н.-Лев., IV, 1956, 228).

◊ Ма́зати зве́рху пирого́м кого — розпещувати, балувати кого-небудь.

— Цить, блазню! Ти, видно, не був ні в кого в руках, видно, не держано тебе як слід… Мазали тебе зверху пирогом… (Мирний, І, 1954, 162).

5. неперех., фам. Промахуватися (під час стріляння, у грі).

— От і промазав, — докірливо буркнув Марко Іванович. — Як і завжди мажеш. Хіба путній мисливець б’є всидячку? (Баш, Надія, 1960, 375).

6. перех., розм. Те саме, що ква́цати 2.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мазати — ма́зати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. мазати — Мастити, вимазувати, смарувати; (глиною) обмазувати, підмазувати, розмазувати, п! ШПАРУВАТИ; (на що) намазувати; (отвір) замазувати; (хату) білити; ЖМ. бруднити; (пензлем) квацяти, зп. мазюкати; (дитину) розпещувати, мазати зверху пирогом; (ціляючи) промахуватися, ф. промазувати. Словник синонімів Караванського
  3. мазати — I білити, білувати, валькувати, вапнувати, везяти, везькати, вибілювати, вибіляти, вимазувати, вишмаровувати, віхтювати, возюкати, возькати, гладити (мазане), єлозити, замазувати, квацати, квацювати, квацяти, мазюкати, мастити, наквацьовувати... Словник синонімів Вусика
  4. мазати — мажу, мажеш; наказ. сп. маж; недок. 1》 перех. Покривати шаром чогось рідкого або жирного. || Укривати шаром глини. || Білити. || неперех., по чому. Робити мазки на якійсь поверхні. 2》 перех., розм. Те саме, що бруднити 1). Мазати одяг. 3》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мазати — 1. (маслом) мастити, вимащувати, вимастити, повимащувати, змащувати, змастити, позмащувати, намащувати, намастити, понамащувати, намастити, понамащувати, див. грязити 2. це глиною хату Словник чужослів Павло Штепа
  6. мазати — МА́ЗАТИ, ма́жу, ма́жеш; наказ. сп. маж; недок. 1. кого, що. Покривати шаром чогось густого або жирного. І завелась на ставі ґеркотня, Гусине діло закипіло: Таскають грязь і глей зо дна Да мажуть Лебедя, щоб пір'я посіріло (Є. Словник української мови у 20 томах
  7. мазати — Де не мажуть, там рипить. Що не доглядають добре, те погано працює. Немазаний віз скрипить, а мазаний сам біжить. Недоглянута річ погано працює, а доглянута — добре. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. мазати — Жу, -жеш, недок. 1. Не потрапляти в ціль, помилятися. Він постійно маже повз мішень. 2. Підлабузнюватись. А маже як! Прямо жопу медом вистилає. Словник сучасного українського сленгу
  9. мазати — (-жу, -жеш) недок., кого 1. крим. Бити когось <...> не слід було цю дурепу мазати, бо вона до того вже підігріта, а тепер можеш викинути її в кущі, аби не здихала, собака, біля нас (А. Дністровий, Невідомий за вікном). БСРЖ, 329; СЖЗ, 63; ЯБМ, 2... Словник жарґонної лексики української мови
  10. мазати — ма́зати (масти́ти, нама́зувати і т. ін.) / нама́зати (намасти́ти, помасти́ти і т. ін.) са́лом п’я́ти (рідше п’я́тки). 1. Готуватися до втечі або втікати звідки-небудь. Фразеологічний словник української мови
  11. мазати — ЗАБРУДНИ́ТИ (зробити кого-, що-небудь брудним), ВИ́БРУДНИТИ, ЗАКАЛЯ́ТИ розм., ОБКАЛЯ́ТИ розм., ПОКАЛЯ́ТИ розм., СКАЛЯ́ТИ розм., ЗАМА́ЗАТИ розм., ВИ́МАЗАТИ розм., ПОМА́ЗАТИ розм., УБРА́ТИ (ВБРА́ТИ) розм., ЗАДРИ́ПАТИ розм., ЗАГИ́ДИТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  12. мазати — Ма́зати, ма́жу, ма́жеш, -жуть; маж, ма́жмо, ма́жте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. мазати — Мазати, -мажу, -жеш гл. 1) Мазать, подмазывать, размазывать. Моїм салом та по мені й мажуть. Ном. 4780. Єдні руки право пишуть, єдні й мажуть. Ном. № 7384. Хто може, той і їде. Ном. № 7400. 2) Облѣпливать глиной, штукатурить. 3) Бѣлить. 4) Пачкать, марать. 5) Баловать, ласкать. Мазати дитину. Словник української мови Грінченка