майбуття
МАЙБУТТЯ́, я́, с., поет.
Те саме, що майбу́тнє (див. майбу́тній 2, 3).
В майбуття Я йду вперед без вороття (А. Малишко);
Не смерть страшна, не бій, не катування, не муки, а невідомість, що очікує людину в майбутті (О. Бердник);
В останній розмові з Ольгою Завадка пророчив їй незавидне майбуття з ласки швагра і лякав, що їй, Олі, доведеться жити .. на правах попелюшки (Ірина Вільде);
– Я не бачу аж такого чорного майбуття, як наш молодий гарячий віршотворець... (Р. Іваничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- майбуття — майбуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- майбуття — див. майбутнє Словник синонімів Вусика
- майбуття — -я, с., поет. Те саме, що майбутнє (див. майбутній 2), 3)). Великий тлумачний словник сучасної мови
- майбуття — МАЙБУ́ТНЄ ім. (те, що настане; події, життя пізнішого часу), МАЙБУ́ТНІСТЬ, ПРИЙДЕ́ШНЄ, ПРИЙДЕ́ШНІСТЬ, МАЙБУТТЯ́ поет., МАЙБУ́ТЬ поет., ПРИ́ШЛІСТЬ заст.; ДАЛЕЧІ́НЬ (час, до якого ще дуже далеко). Сином, його майбутнім тепер наповнене все її життя (О. Словник синонімів української мови
- майбуття — МАЙБУТТЯ́, я́, с., поет. Те саме, що майбу́тнє ( див. майбу́тній 2, 3). В майбуття Я йду вперед без вороття (Мал., Запов. джерело, 1959, 6); В останній розмові з Ольгою Завадка пророчив їй незавидне майбуття з ласки швагра і лякав, що їй, Олі... Словник української мови в 11 томах