майбуття
МАЙБУТТЯ́, я́, с., поет. Те саме, що майбу́тнє ( див. майбу́тній 2, 3).
В майбуття Я йду вперед без вороття (Мал., Запов. джерело, 1959, 6);
В останній розмові з Ольгою Завадка пророчив їй незавидне майбуття з ласки швагра і лякав, що їй, Олі, доведеться жити.. на правах попелюшки (Вільде, Сестри.., 1958, 586).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- майбуття — майбуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- майбуття — див. майбутнє Словник синонімів Вусика
- майбуття — -я, с., поет. Те саме, що майбутнє (див. майбутній 2), 3)). Великий тлумачний словник сучасної мови
- майбуття — МАЙБУТТЯ́, я́, с., поет. Те саме, що майбу́тнє (див. майбу́тній 2, 3). В майбуття Я йду вперед без вороття (А. Малишко); Не смерть страшна, не бій, не катування, не муки, а невідомість, що очікує людину в майбутті (О. Словник української мови у 20 томах
- майбуття — МАЙБУ́ТНЄ ім. (те, що настане; події, життя пізнішого часу), МАЙБУ́ТНІСТЬ, ПРИЙДЕ́ШНЄ, ПРИЙДЕ́ШНІСТЬ, МАЙБУТТЯ́ поет., МАЙБУ́ТЬ поет., ПРИ́ШЛІСТЬ заст.; ДАЛЕЧІ́НЬ (час, до якого ще дуже далеко). Сином, його майбутнім тепер наповнене все її життя (О. Словник синонімів української мови