майстерний

МАЙСТЕ́РНИЙ, а, е.

1. Який досконало знає свою справу; умілий, досвідчений.

– Якби вона [Марта] не була така майстерна в роботі, – казала не раз мама, – то я б і однієї години не держала при домі (Панас Мирний);

// Який усе вміє робити.

Робітник з нього, правда, на славу: усяке діло в нього кипить: він і стріху вкриє, він і тесля, і столяр..: одно слово, майстерний чоловік! (Грицько Григоренко);

// Який відзначається вправністю; вправний.

Слід визнати: древні лікарі були майстерними хірургами (М. Дашкієв);

Майстерна рука.

2. Який робиться, виконується з великою вправністю.

– Та так-таки й упала? – закриваючись віялом, зареготалась Галя таким натуральним майстерним реготом, що Миколі чогось ніяково і разом прикро стало (В. Винниченко);

Як хороше – маневри! Кожна верховина буде фортецею, кожна ущелина й узгір'я будуть свідками гарячих боїв, майстерного маневрування (О. Донченко);

Мартофляк лишився задоволений тим ефектом, який справило на присутніх його майстерне соковите читання (Ю. Андрухович);

// Зробл., виконаний дуже вміло; досконалий (у 1 знач.).

На середині [світлиці] в майстерних козубах горіла найчистіша живиця і ялівцеві ягоди (І. Франко);

Всі меблі були тонкої, майстерної роботи, старанно відшліфовані навіть у важкоприступних місцях (О. Авраменко);

Кам'яні бойові сокири відзначаються майстерною формою й старанним обробленням поверхні (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

майстерний

Значення в інших словниках