майстерний

Удатний, умілий, досвідчений, б. з. мисливий; (- руку) вправний; (виріб) досконалий, мистецький, жм. мудрований, с. філіґранний, тонкий, витончений; (музика) віртуозний.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

майстерний — (який виконаний дуже вміло) мистецький, досконалий, викінчений, бездоганний, (з талантом) талановитий. Словник синонімів Полюги
майстерний — майсте́рний прикметник Орфографічний словник української мови
майстерний — див. умілий Словник синонімів Вусика
майстерний — -а, -е. 1》 Який досконало знає свою справу; умілий, досвідчений. || Який усе вміє робити. || Який відзначається вправністю; вправний. Майстерна рука. 2》 Який робиться, виконується з великою вправністю. || Зроблений, виконаний дуже вміло; досконалий. Великий тлумачний словник сучасної мови
майстерний — МАЙСТЕ́РНИЙ, а, е. 1. Який досконало знає свою справу; умілий, досвідчений. – Якби вона [Марта] не була така майстерна в роботі, – казала не раз мама, – то я б і однієї години не держала при домі (Панас Мирний); // Який усе вміє робити. Словник української мови у 20 томах
майстерний — ВПРА́ВНИЙ (який, маючи певні навички, робить добре і швидко), УМІ́ЛИЙ (ВМІ́ЛИЙ), МАЙСТЕ́РНИЙ, ЗУГА́РНИЙ розм., ПОВОРОТКИ́Й розм., ЗРУ́ЧНИЙ розм., ЛА́ДНИЙ рідше, ПОПРА́ВНИЙ рідше. Михайло був уже вправним телефоністом (В. Кучер); Малюнки й креслення.. Словник синонімів української мови
майстерний — Майсте́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
майстерний — МАЙСТЕ́РНИЙ, а, е. 1. Який досконало знає свою справу; умілий, досвідчений. — Якби вона [Марта] не була така майстерна в роботі, — казала не раз мама, — то я б і однієї години не держала при домі (Мирний, IV, 1955, 337); // Який усе вміє робити. Словник української мови в 11 томах
майстерний — Майстерний, -а, -е Мастерской; искусный, способный къ мастерству. Майстерна людина. Г. Барв. 435. Я майстерний до сього діла. Там у Рожеві народ усе майстерний. Кіевск. у. Словник української мови Грінченка