1. Словник української мови в 11 томах

майстерний

МАЙСТЕ́РНИЙ, а, е.

1. Який досконало знає свою справу; умілий, досвідчений.

— Якби вона [Марта] не була така майстерна в роботі, — казала не раз мама, — то я б і однієї години не держала при домі (Мирний, IV, 1955, 337);

// Який усе вміє робити.

Робітник з нього, правда, на славу: усяке діло в нього кипить: він і стріху вкриє, він і тесля, і столяр..: одно слово, майстерний чоловік! (Григ., Вибр., 1959, 255);

// Який відзначається вправністю; вправний ( див. впра́вний¹).

Майстерна рука.

2. Який робиться, виконується з великою вправністю.

Високий стиль вірша в його [М. Садовського] майстерній подачі поєднувався з благородною стриманістю і життєвою простотою (Минуле укр. театру, 1953, 163);

Як хороше — маневри! Кожна верховина буде фортецею, кожна ущелина й узгір’я будуть свідками гарячих боїв, майстерного маневрування (Донч., II, 1956, 275);

// Зроблений, виконаний дуже вміло; досконалий.

На середині [світлиці] в майстерних козубах горіла найчистіша живиця і ялівцеві ягоди (Фр., III, 1950, 137);

Кам’яні бойові сокири відзначаються майстерною формою й старанною обробкою поверхні (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 100).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. майстерний — (який виконаний дуже вміло) мистецький, досконалий, викінчений, бездоганний, (з талантом) талановитий. Словник синонімів Полюги
  2. майстерний — майсте́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. майстерний — Удатний, умілий, досвідчений, б. з. мисливий; (- руку) вправний; (виріб) досконалий, мистецький, жм. мудрований, с. філіґранний, тонкий, витончений; (музика) віртуозний. Словник синонімів Караванського
  4. майстерний — див. умілий Словник синонімів Вусика
  5. майстерний — -а, -е. 1》 Який досконало знає свою справу; умілий, досвідчений. || Який усе вміє робити. || Який відзначається вправністю; вправний. Майстерна рука. 2》 Який робиться, виконується з великою вправністю. || Зроблений, виконаний дуже вміло; досконалий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. майстерний — МАЙСТЕ́РНИЙ, а, е. 1. Який досконало знає свою справу; умілий, досвідчений. – Якби вона [Марта] не була така майстерна в роботі, – казала не раз мама, – то я б і однієї години не держала при домі (Панас Мирний); // Який усе вміє робити. Словник української мови у 20 томах
  7. майстерний — ВПРА́ВНИЙ (який, маючи певні навички, робить добре і швидко), УМІ́ЛИЙ (ВМІ́ЛИЙ), МАЙСТЕ́РНИЙ, ЗУГА́РНИЙ розм., ПОВОРОТКИ́Й розм., ЗРУ́ЧНИЙ розм., ЛА́ДНИЙ рідше, ПОПРА́ВНИЙ рідше. Михайло був уже вправним телефоністом (В. Кучер); Малюнки й креслення.. Словник синонімів української мови
  8. майстерний — Майсте́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. майстерний — Майстерний, -а, -е Мастерской; искусный, способный къ мастерству. Майстерна людина. Г. Барв. 435. Я майстерний до сього діла. Там у Рожеві народ усе майстерний. Кіевск. у. Словник української мови Грінченка