майстровитий

МАЙСТРОВИ́ТИЙ, а, е, розм.

1. Який уміє і любить вправно майструвати (у 1 знач.).

Народився Гнатко Копитович таки в моєму рідному селі Пакулі роботящим і майстровитим колгоспним ковалем, а ще кумедником та баляндрасником (В. Дрозд);

Біля останньої домівки царя заходився майстровитий люд з Кам'яної столиці (В. Чемерис);

– Є й такі мастаки до грання, що вміють скликати всіляке гаддя або й відводити його від села.., – сказав цей майстровитий чоловік (Валерій Шевчук);

Майстровитий був чоловік. Що вже вмів шити чоботи, то вмів (з газ.).

2. Властивий майстрові (у 1, 3 знач.); майстерний, вправний.

Якщо у вас майстровиті руки, радимо самому відновити, підправити чи реставрувати старі меблі (із журн.).