манаття
МАНА́ТТЯ, я, с., збірн.
1. розм. Те саме, що мана́тки.
Одної ночі він забрав своє манаття, прихопив дещо й з війтовського і щез (І. Франко);
Два вози з манаттям i дiтьми зупинилися на горi. Спускатися вниз було небезпечно, колеса не витримали б нi на яких гальмах (Р. Андріяшик);
– Скидай із себе одежу, бо в пекло не входять одягнуті. І він мене послухався .. Почав скидати з себе манаття і кидав його на землю (Валерій Шевчук);
Тут завше крутилися фарцівники, скуповуючи в поляків різне манаття (Ю. Винничук).
2. зневажл. Поганий одяг; лахміття.
Батько неласкаво прийняв сина за одяг. – Що то у тебе за таке манаття? (Панас Мирний);
У Маланки, захована навіть була в комірчині, під старим манаттям, пляшка горілки (М. Коцюбинський);
– Прибери к бісу своє манаття! – крикнула Варка, шпурляючи ногою Гащин платок (Л. Яновська).
Значення в інших словниках
- манаття — мана́ття іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- манаття — див. одяг Словник синонімів Вусика
- манаття — -я, с., збірн. 1》 розм. Те саме, що манатки. 2》 зневажл. Поганий одяг; лахміття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- манаття — ЛАХМІ́ТТЯ (старий, подертий одяг), РУ́Б'Я, ДРА́НТЯ, ЛА́ТИ мн., РА́М'Я, РА́МТЯ рідше, РИ́ЗЗЯ рідше, ЛА́ХИ мн., розм., ЛА́ХМАНИ́ мн., розм., ЛАХМА́ННЯ розм., ЛАХМАНИ́НА розм., ДРА́НКА розм., РЯДЮ́ГА розм., ХЛАМІ́ТТЯ розм., ШМА́ТТЯ розм., ГАНЧІ́РКА зневажл. Словник синонімів української мови
- манаття — Мана́ття, -ття, -ттю, -ттям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- манаття — МАНА́ТТЯ, я, с., збірн. 1. розм. Те саме, що мана́тки. Одної ночі він забрав своє манаття, прихопив дещо й з війтовського і щез (Фр. Словник української мови в 11 томах
- манаття — Манаття́, -тя с. соб. Лохмотье, тряпки. Словник української мови Грінченка