манаття
МАНА́ТТЯ, я, с., збірн.
1. розм. Те саме, що мана́тки.
Одної ночі він забрав своє манаття, прихопив дещо й з війтовського і щез (Фр., IV, 1950, 45);
Буржуазія з цілого міста [Одеси] стікалася до порту, тягла за собою своє манаття і билася за місце на пароплавах (Смолич, V, 1959, 783).
2. зневажл. Поганий одяг; лахміття.
Батько неласкаво прийняв сина за одяг. — Що то у тебе за таке манаття? (Мирний, IV, 1955, 183);
У Маланки, захована навіть була в комірчині, під старим манаттям, пляшка горілки (Коцюб., II, 1955, 31);
— Прибери к бісу своє манаття! — крикнула Варка, шпурляючи ногою Гащин платок (Л. Янов., І, 1959, 248).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- манаття — мана́ття іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- манаття — див. одяг Словник синонімів Вусика
- манаття — -я, с., збірн. 1》 розм. Те саме, що манатки. 2》 зневажл. Поганий одяг; лахміття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- манаття — МАНА́ТТЯ, я, с., збірн. 1. розм. Те саме, що мана́тки. Одної ночі він забрав своє манаття, прихопив дещо й з війтовського і щез (І. Франко); Два вози з манаттям i дiтьми зупинилися на горi. Словник української мови у 20 томах
- манаття — ЛАХМІ́ТТЯ (старий, подертий одяг), РУ́Б'Я, ДРА́НТЯ, ЛА́ТИ мн., РА́М'Я, РА́МТЯ рідше, РИ́ЗЗЯ рідше, ЛА́ХИ мн., розм., ЛА́ХМАНИ́ мн., розм., ЛАХМА́ННЯ розм., ЛАХМАНИ́НА розм., ДРА́НКА розм., РЯДЮ́ГА розм., ХЛАМІ́ТТЯ розм., ШМА́ТТЯ розм., ГАНЧІ́РКА зневажл. Словник синонімів української мови
- манаття — Мана́ття, -ття, -ттю, -ттям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- манаття — Манаття́, -тя с. соб. Лохмотье, тряпки. Словник української мови Грінченка