манити

МАНИ́ТИ, маню́, ма́ниш, недок., кого, що.

1. чим і без дод. Кликати, звати, роблячи певні знаки рукою, поглядом і т. ін.

– Ось ідіть сюди. Ідіть, – манив її [Галю] і бровами і головою Власов (Панас Мирний);

Вчителька підходила до Романа ближче й манила рукою до себе (С. Васильченко);

Треба знати, як під'їхати з хистом; а головне — вміти манити чирок-самців (Б. Антоненко-Давидович);

Ходи, манить пальцем. Ні, заперечую (Ю. Андрухович);

// Вабити (принадою).

Всі доярки по черзі .. випробували різні підходи до корови, манили всіма принадами, щедро розсипали перед нею найпривітніші слова (І. Волошин).

2. перен. Притягати до себе; вабити (у 2 знач.), приваблювати (у 1 знач.).

Хотів він прогнать з-перед очей ту мрію, а мрія все стояла й манила його (І. Нечуй-Левицький);

Свіжість трави манила здалека, а медовий запах квітів наповнював повітря (Н. Кобринська);

Нас манила романтика грандіозних проектів (О. Гуреїв);

На тім боці їжачилися хащі смерек і ялиць, кликали до себе, манили спокоєм, затишком, волею (О. Бердник);

// Викликати бажання відправитися куди-небудь, бути десь, робити що-небудь.

Весно, ти мучиш мене! Розсипаєшся сонця промінням, Леготом теплим пестиш, в сині простори маниш! (І. Франко);

Життя кудись іде, хвилюється, як море, І манять до утіх нас устоньки дівочі... (М. Рильський);

Манила [річка] нас спуститись вниз, Холодної води набрати (М. Шеремет);

// безос.

Уже пшеницю звезли і вимолотили, а Василя так і манило, так і тягло в поле (Панас Мирний);

// Захоплювати (думки, уяву).

Над Федоровою головою – безодня всесвіту, що одвіку манить людські думки (Ю. Мушкетик).

3. чим і без дод., рідко. Уводити в оману.

[Харитина:] Я манила себе надіями, хотіла сама йому признатися, дурна, дурна... (І. Карпенко-Карий);

Летить подорожній до того гаю в пекучому степу, а гай далі тікає .. Отак і манить, водить мара по розпеченій, потрісканій землі (В. Кучер).

◇ Кива́ти (мани́ти) / кивну́ти (покива́ти, помани́ти) па́льцем див. кива́ти;

(1) Мани́ти [до се́бе] о́чі чиї, кого, чим і без дод.:

а) приваблювати своїм виглядом, красою, свіжістю і т. ін.

Узькі глибокі щілини темніли внизу, вкриті тінню, і манили до себе очі своєю чарівничою свіжиною та прохолодою (І. Нечуй-Левицький);

б) викликати інтерес; цікавити.

А поета манить не лише минуле .. Його очі манить світлий завтрашній день (із журн.).