1. Словник української мови Грінченка

манити

Манити, -ню́, -ниш

гл.

1) Манить, заманивать, завлекать. Манить, як кота мишею. Ном. № 3100. Молода дівчина неначе манила до себе молодого хлопця з другого човна. Левиц. І.

2) Обманывать. Привела сина додому та й не довго втішалась. Попереду манила, хто питав, неначе б то вона одпросила свого сина. Левиц. І. 64. А не маните ж? Справді зробите? Конст. у. Манять брехнями народи. К. ЦН. 286.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. манити — мани́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. манити — ВАБИТИ, надити, приваблювати, заманювати, зваблювати, спокушати; (рукою) кликати, звати, підкликати. Словник синонімів Караванського
  3. манити — див. вабити; кликати; прихиляти Словник синонімів Вусика
  4. манити — маню, маниш, недок., перех. 1》 чим і без додатка. Кликати, звати, роблячи певні знаки рукою, поглядом і т. ін. || Вабити (принадою). 2》 перен. Притягати до себе; вабити (у 2 знач.), приваблювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. манити — 1. див. заманювати, підманювати, приманювати 2. це марити Словник чужослів Павло Штепа
  6. манити — МАНИ́ТИ, маню́, ма́ниш, недок., кого, що. 1. чим і без дод. Кликати, звати, роблячи певні знаки рукою, поглядом і т. ін. – Ось ідіть сюди. Словник української мови у 20 томах
  7. манити — Мани собаку маючи кияку. Май справу з лихими людьми лише тоді, якщо можеш захиститися від них. Манить, як кота мишею. Коли хочуть чимось привабити і багато обіцяють. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. манити — мани́ти (до се́бе) о́чі чиї, кого, чим і без додатка. 1. Приваблювати своїм виглядом, красою, свіжістю і т. ін. Узькі глибокі щілини темніли внизу, вкриті тінню, і манили до себе очі своєю чарівничою свіжиною та прохолодою (І. Нечуй-Левицький). Фразеологічний словник української мови
  9. манити — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ... Словник синонімів української мови
  10. манити — Мани́ти, маню́, ма́ниш, -нить, -нять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. манити — МАНИ́ТИ, маню́, ма́ниш, недок., перех. 1. чим і без додатка. Кликати, звати, роблячи певні знаки рукою, поглядом і т. ін. — Ось ідіть сюди. Словник української мови в 11 томах