маніжка
МАНІ́ЖКА, и, ж.
Те саме, що мани́шка 1.
Маніжка на йому біла, вигладжена, аж полискується (А. Свидницький);
Манекени одягаються модно – В закордонні костюми й маніжки (Д. Павличко);
В усі боки сновигали кельнери в накрохмалених маніжках, з начищеними до блиску тацями (І. Білик);
Він цей вокал підносив, як бокал. У нього був метелик на маніжці (Л. Костенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- маніжка — мані́жка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- маніжка — [ман’іжка] -жкие, д. і м. -н'із'ц'і, р. мн. -жок Орфоепічний словник української мови
- маніжка — -и, ж. Те саме, що манишка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- маніжка — МАНІ́ЖКА, и, ж. Те саме, що мани́шка. Маніжка на йому біла, вигладжена, аж полискується (Свидн., Люборацькі, 1955, 115). Словник української мови в 11 томах