манірність
МАНІ́РНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. мані́рний 1.
– Дівчина подивилась на нього і сказала без манірності, привітно: – Я швидко повернуся (О. Іваненко);
Розлучившись із манірністю та претензійністю, вона ніби аж порозумнішала, а сумовита задумливість їй навіть пасувала (М. Дашкієв);
Вона трималася просто, без манірності. Карі очі дивилися ласкаво, по-дружньому (В. Малик);
– Ну, гарна дівка, гарний хлопець, знайомтеся, веселіться, танцюйте, цілуйтеся! А то манірності всякі, примірювання та недоторканості! (О. Бердник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- манірність — мані́рність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- манірність — -ності, ж. Властивість за знач. манірний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- манірність — МАНІ́РНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. мані́рний. І от довгоочікуваний бал у повному розпалі. Господи, скільки манірності і пустопорожньої пишноти…! (Кол., Терен.., 1959, 178). Словник української мови в 11 томах