маритися

МА́РИТИСЯ, иться, недок., кому.

Уявлятися, ввижатися; мріятися.

[Анна:] Мариться мені якась гора стрімка та неприступна, на тій горі міцний, суворий замок, немов гніздо орлине... (Леся Українка);

І мариться крізь сон дідові, що в сінях над ним бринить струна (С. Васильченко);

Марилися йому таємничі краї, змії-дракони, про які розповідав нянько Корінь у казках (О. Бердник);

Марилася йому барва трав'яниста, хоч жодної травинки не було серед каміння (П. Загребельний);

// безос.

Як гарно марилось на шкільній лаві, скільки робилося сміливих, але часом і недосяжних проектів! (М. Коцюбинський);

Не раз мені марилось: от зробити б і собі з чогось крила, злізти на височенну Успенську дзвіницю .. та й плигнути з неї на тих крилах (Б. Антоненко-Давидович);

Марилося, що переслідувачі близько, що, невідомо як, бачать, де вона сховала дітей (В. Барка).