мартин

МАРТИ́Н¹, а, ч.

Водоплавний птах родини мартинових, що живиться рибою, комахами та дрібними гризунами.

В небі крутились білі мартини й чайки (І. Нечуй-Левицький);

Рибонька й каже: – Винесу я з глибині перлів, коралів, ясних самоцвітів за те, що вона рятувала мене: лежала я, бідна, на банці – хвилі сердиті закинули дуже далеко, пекло мене сонце, посмажило зябра, крутивсь надо мною мартин білоперий та хижий, і з ним моя смерть наближалась (Дніпрова Чайка);

Зчиняли хриплий галас Над бурою водою мартини (М. Рильський);

Кричать позад нас мартини. Кричать, кружляючи над водою й падаючи часом на воду за рибою (Ю. Яновський);

* У порівн. Звичайні рибальські ялики .. налетіли на дров'яну “крижину”, як мартини на косяк тюльки, й заходилися полювати на окремі деревини (А. Санченко).

МАРТИ́Н², а, ч.:

◇ (1) Як (мов, ні́би і т. ін.) Марти́н (дурни́й, ду́рень і т. ін.) [до] ми́ла, зі сл. набратися, наїстися, допастися і т. ін., зневажл. – без почуття міри; дуже багато, жадібно.

Налигався, як Мартин мила (прислів'я);

Розсердивсь я, плюнув і пішов до торби з харчами – не міг більше терпіти. .. Наївся як дурень мила (В. Нестайко);

До смачного борщу допався [Володимир] як Мартин до мила (С. Чорнобривець);

Припав пастух до приватної власності, як дурний до мила (В. Бабляк).