матня

МАТНЯ́, і́, ж.

1. Середня частина невода у вигляді вузького, довгого мішка, куди потрапляє риба під час ловлення.

Вислизнувся, як піскар з матні (Номис);

Матню витягли на самий берег: там дуже борсався дельфін, чи морська свиня (І. Нечуй-Левицький);

Матня невода швидко наближалась до берега. У вічках стриміли щуки, біла риба, лини, оселедці (О. Десняк);

// Конусоподібна сітка – частина сачка для ловлення комах.

Iвашко держав у правiй руцi сiтку, що нею ловлять метеликiв, з довгою матнею i дерев'яним держалном (В. Винниченко).

2. перен. Про важкі обставини, скрутне становище; тенета.

Повиходили на верх і захопили в свої руки власть інтригани, самолюбці, які не думали про те, щоб вивести Україну з тої матні, а тільки про свою користь і власть (М. Грушевський);

Іванчук розглядає присутніх. Зупиняє свої очі на Орестові. І цей не прийде йому на допомогу? Що ж, доведеться знову самому виплутуватися з матні (Ірина Вільде).

3. Частина штанів, де сходяться холоші.

– Згадай, який прийшов до мене. Що ні сорочки не було; .. Мав без матні одні холоші, І тільки слава, що в штанах (І. Котляревський);

В червоних штанях .. Матнею улицю мете, Іде козак (Т. Шевченко);

Вилетів один танцівник, пішов навприсядки, замітаючи землю матнею (З. Тулуб);

Найкумедніші були в нього штани: матня в них теліпалась аж до колін, і се було видно всякому (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).