матрона

МАТРО́НА, и, ж.

У стародавніх римлян – знатна, поважна заміжня жінка, мати родини.

[Публій:] Моя жона, як сам ти знаєш, сувора звичаєм. Воно то правда, що жінці, ще й матроні, випадає на кожний крок свій уважати пильно (Леся Українка);

Вся постать графині, вираз її алебастрового обличчя, суворий і гордий, нагадували римську матрону (Л. Старицька-Черняхівська);

Вона сиділа поперед усіх, пишнотіла, велична .. і справді чимось скидалась на .. матрону (Ю. Збанацький);

// перен., заст. Про старшу віком жінку, яку всі поважають.

– Регінко, сідай тут коло мене, – сказала поважна матрона, відома Начкові горожанка міста Львова, пані Дреліхова (І. Франко);

– Ти вважаєш, що жінка має бути сильною – господинею, берегинею, матроною, як про це співається в піснях (Р. Іваничук);

Я, – добропорядна матрона, яка щотижня пече завиванці й передає дітям у Київ (М. Матіос);

// ірон. Про огрядну немолоду жінку.

Я відмахувався та роззирався на всі боки. А коли вже зовсім втратив надію й кинув погляд на перезрілу матрону за сусіднім столиком, до зали увійшло троє дівчат (І. Роздобудько).