матрона
(-и) ж.; мол., жрм; ірон. Показна жінка середнього віку, переважно тілиста. <...> й не кину услід найпишнішій матроні — / диви, яке диво, оце б то туди! (В. Неборак, Розмова зі слугою); Огрядна матрона з діамантовим кольє на мармуровій шиї також фальшиво посміхнулася і сказала, що вона — Клітемнестра Гараздецька, голова Союзу жіночої долі (Ю. Андрухович, Рекреації); <...> видно, як щербатими хідниками простують поважні матрони зі своїми доцями, котрі аж пищать за заміжжям <...> (Л. Кононович, Мертва грамота).
Джерело:
Короткий словник жарґонної лексики української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- матрона — матро́на іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- матрона — -и, ж. У стародавніх римлян – знатна, поважна заміжня жінка, мати родини. || перен., заст. Про старшу віком жінку, що користується загальною повагою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- матрона — Паніматка, див. матушка Словник чужослів Павло Штепа
- матрона — МАТРО́НА, и, ж. У стародавніх римлян – знатна, поважна заміжня жінка, мати родини. [Публій:] Моя жона, як сам ти знаєш, сувора звичаєм. Словник української мови у 20 томах
- матрона — матро́на (лат. matrona, від mater – мати) у Стародавньому Римі вільнонароджена заміжня жінка. В широкому розумінні – шановна жінка, мати сімейства. Словник іншомовних слів Мельничука
- матрона — МАТРО́НА, и, ж. У стародавніх римлян — знатна, поважна заміжня жінка, мати родини. [Публій:] Моя жона, як сам ти знаєш, сувора звичаєм. Воно то правда, що жінці, ще й матроні, випадає на кожний крок свій уважати пильно (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах