матуся
МАТУ́СЯ, і, ж.
Пестл. до ма́ти¹ 1.
Якби знала Матуся горенько твоє, Чи оддала б за генерала Дитя єдинеє своє? (Т. Шевченко);
– Не час, дівчино! Тебе любить не можу я, коли в неволі Україна, матуся змучена моя (В. Сосюра);
– Чого тобі не вистачає, синку, – питає, – скажи – усе подам! – Сядьте, матусю, біля мене. Всього досить! (П. Панч);
Бризки потрапили на сукню, матуся Карла Євстахійовича, Алла Федорівна, заголосила (Ю. Андрухович);
Великий Зевсе! Як мені бракувало моєї матусі, коли я жив на Землі Артура! (О. Авраменко, В. Авраменко);
// Уживається як ласкаве звертання до старшої віком жінки.
– Чому ви, матусю, свого Чіпки не ожените? – раз запитала Христя Мотрі (Панас Мирний);
– Хто там? – Матусю, відчиніть! Не бійтеся. Ми люди свої – не татари. Лиха вам не завдамо, – обізвався Палій (В. Малик).
Значення в інших словниках
- матуся — мату́ся іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- матуся — див. мати Словник синонімів Вусика
- матуся — -і, ж. Пестл. до мати I 1). || Уживається як ласкаве звертання до старшої віком жінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- матуся — I. МА́ТИ ім. (жінка стосовно дитини, яку вона народила), МА́ТІРКА розм., МА́ТІР уроч., ПАНІМА́ТКА (ПАНЬМА́ТКА) заст., ПОРОДЖЕ́ННИЦЯ заст., МА́ТКА діал.; МА́МА, НЕ́НЯ, МА́ТІНКА, НЕ́НЬКА пестл., МА́МКА розм., МА́МОЧКА пестл., МА́МОНЬКА пестл. Словник синонімів української мови
- матуся — Мату́ся, -сі, -сею, -ту́сю! -ту́сі, -ту́сь Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- матуся — МАТУ́СЯ, і, ж. Пестл. до ма́ти¹1. Якби знала Матуся горенько твоє, Чи оддала б за генерала Дитя єдинеє своє? (Шевч., II, 1953, 222); — Чого тобі невистачає, синку, — питає, — скажи — усе подам! — Сядьте, матусю, біля мене. Всього досить!... Словник української мови в 11 томах
- матуся — Мату́ся, -сі ж. ласк. отъ ма́ти. Матушка. ум. матусенька. Словник української мови Грінченка