матушка
МА́ТУШКА, и, ж., розм.
1. Дружина священика; паніматка.
Попенко розказує про своїх знайомих бурсаків, .. про п'яницькі бенкети, .. про попівен, попів, матушок... (Панас Мирний);
Саме тої ночі, як була облава, ночував у попа, чи, краще сказати, в матушки, бо й сам піп того не знав (Д. Бузько);
– Та чого ж ти стоїш тумою? – закричала матушка до о. Ананія. – Треба бігти, о Господи! (П. Панч);
– Я сам піду до театру з матушкою і чадами (Б. Левін).
2. Черниця.
Благочинних матушок, Оврамію та Феонію, вона [ігуменя] прохала підтримувати Софію своїм авторитетом (І. Микитенко);
Він рушив у дівич-монастир, але матушка-настоятельниця не дозволила йому зустрітися з Лідою (Б. Харчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- матушка — ма́тушка іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири ма́тушки рідко Орфографічний словник української мови
- матушка — -и, ж., розм., заст. 1》 Дружина священика; паніматка. 2》 Черниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- матушка — Паніматка, див. матрона Словник чужослів Павло Штепа
- матушка — И, ж. Мама. У мене класна матушка — як подруга.[/с] Словник сучасного українського сленгу
- матушка — ПОПАДЯ́ (дружина попа), ПАНІМА́ТКА заст., МА́ТУШКА розм. Величається, мов попадя на весіллі (прислів'я); — Бачите, як паніматка зраділа? То-то! — задоволений, злазить з воза отець Миколай (М. Словник синонімів української мови
- матушка — МА́ТУШКА, и, ж., розм., заст. 1. Дружина священика; паніматка. Попенко розказує про своїх знайомих бурсаків,.. про п’яницькі бенкети,.. про попівен, попів, матушок… (Мирний, І, 1954, 340); — Та чого ж ти стоїш тумою? — закричала матушка до о. Ананія. Словник української мови в 11 томах
- матушка — Матушка, -ки ж. 1) Попадья. Вона була дуже схожа на сельську матушку. Левиц. І. 2) Игуменья, начальница въ монастырѣ. ум. матушечка. Словник української мови Грінченка