матуся
МАТУ́СЯ, і, ж. Пестл. до ма́ти¹1.
Якби знала Матуся горенько твоє, Чи оддала б за генерала Дитя єдинеє своє? (Шевч., II, 1953, 222);
— Чого тобі невистачає, синку, — питає, — скажи — усе подам! — Сядьте, матусю, біля мене. Всього досить! (Панч, II, 1956, 513);
— Не час, дівчино! Тебе любить не можу я, коли в неволі Україна, матуся змучена моя (Сос., II, 1958, 400);
// Уживається як ласкаве звертання до старшої віком жінки.
— Чому ви, матусю, свого Чіпки не ожените? — раз запитала Христя Мотрі (Мирний, І, 1949, 325).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- матуся — мату́ся іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- матуся — див. мати Словник синонімів Вусика
- матуся — -і, ж. Пестл. до мати I 1). || Уживається як ласкаве звертання до старшої віком жінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- матуся — МАТУ́СЯ, і, ж. Пестл. до ма́ти¹ 1. Якби знала Матуся горенько твоє, Чи оддала б за генерала Дитя єдинеє своє? (Т. Шевченко); – Не час, дівчино! Тебе любить не можу я, коли в неволі Україна, матуся змучена моя (В. Словник української мови у 20 томах
- матуся — I. МА́ТИ ім. (жінка стосовно дитини, яку вона народила), МА́ТІРКА розм., МА́ТІР уроч., ПАНІМА́ТКА (ПАНЬМА́ТКА) заст., ПОРОДЖЕ́ННИЦЯ заст., МА́ТКА діал.; МА́МА, НЕ́НЯ, МА́ТІНКА, НЕ́НЬКА пестл., МА́МКА розм., МА́МОЧКА пестл., МА́МОНЬКА пестл. Словник синонімів української мови
- матуся — Мату́ся, -сі, -сею, -ту́сю! -ту́сі, -ту́сь Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- матуся — Мату́ся, -сі ж. ласк. отъ ма́ти. Матушка. ум. матусенька. Словник української мови Грінченка