маячити
МАЯ́ЧИ́ТИ¹, мая́чу́, мая́чи́ш і МАЯЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
Виднітися, виділятися на фоні чогось; бути видним здалеку, майоріти (у 1 знач.).
[Семен Мельниченко:] На токах тільки де-не-де маячив невеличкий стіжечок, дерева були обголені лютою зимою... (М. Кропивницький);
Обабіч шляху то тут, то там мріють у степу хутори, маячать на далеких обріях, як зелені острови по синьому морю (Григорій Тютюнник);
Далеко, на краю обрію, ледве виступаючи з вечірньої мли, маячіє місто з вежами (І. Франко);
На полі палахкотіло багаття, що його розклали спритні хлопці, маячіли постаті, чулись голоси (М. Зарудний);
// З'являтися (час від часу) в полі зору; мелькати.
Між дерев, од стовбура до стовбура перебігаючи, маячили якісь темні, але зовсім виразні й чіткі людські силуети (Ю. Смолич);
* Образно. Маячіла невиразна думка, що, може б, варто Дарку частіше панам на очі накидати (Леся Українка);
// Поставати в уяві, увижатися.
Хоч би маленький шматочок м'яса! Явдоха відчуває – м'ясо відживило б її. Воно маячить перед очима – рум'яне, піджарене... (О. Донченко);
// Мерехтіти в темряві (про джерела світла, небесні світила).
Рябко на панському дворі не спить всю нічку. Коли б тобі на сміх було де видно свічку. Або в селі де на опічку Маячив каганець (П. Гулак-Артемовський);
Крізь прорізи в хмарах маячив місяць (С. Скляренко).
◇ (1) Мая́чи́ти у ві́чі (пе́ред очи́ма) кому і без дод.:
а) перебувати на видному місці; бути помітним, привертати увагу.
[Одарка:] Чи се ж тобі, дівко, звичайно середу [серед] дня з парубком на вулиці стояти? – маяче [маячить] усім у вічі, як та верства! (Г. Квітка-Основ'яненко);
б) поставати в уяві; ввижатися, згадуватися.
Хоч би маленький шматочок м'яса! Явдоха відчуває – м'ясо відживило б її. Воно маячить перед очима – рум'яне, піджарене... (О. Донченко).
МАЯ́ЧИ́ТИ², мая́чу́, мая́чи́ш, недок.
Незв'язно, невиразно говорити уві сні або в гарячковому стані; марити (у 2 знач.).
Рука його починає торкати струни на арфі, а голос його, наче голос того, що маячить у сні, промовляє не то співом, не то скаргою (Леся Українка);
У такому стані [гарячки] говорив [Степан] щось незрозуміле, маячив (В. Гжицький);
// Перебувати в стані напівзабуття.
Значення в інших словниках
- маячити — мая́чи́ти 1 дієслово недоконаного виду виднітися мая́чи́ти 2 дієслово недоконаного виду марити Орфографічний словник української мови
- маячити — Мая́чити. Белькотати щось невиразне, марити. І всі ті панове маячать про так звану солідарність, що не є нічим иньшим, як обопільною асекурациєю на мандат і гешефт (Б., 1907, 87, 2) // пол. majaczyć — 1) маячіти, стовбичити, мигтіти; 2) марити. Українська літературна мова на Буковині
- маячити — 1. маячіти, бовваніти, майоріти, виднітися, мріти, д. манячити; (мелькати) мигтіти, миготіти; (в уяві) ввижатися; (- світло) мерехтіти; 2. (в гарячці) марити. Словник синонімів Караванського
- маячити — I маячу, маячиш і маячіти, -ію, -ієш, недок. Виднітися, вирізнятися на тлі чогось; бути видним здалеку, майоріти (у 1 знач.). || З'являтися (час від часу) в полі зору; мигтіти. || Поставати в уяві, ввижатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- маячити — Чу, -чиш, недок. Знаходитись деінде, привертати увагу, миготіти перед очима. Там туди-сюди маячив Дональд, прикидаючись, ніби він носить комусь пиво (С. Пиркало). Словник сучасного українського сленгу
- маячити — мая́чи́ти у ві́чі (пе́ред очи́ма) кому і без додатка. 1. Перебувати на видному місці; бути помітним, привертати увагу. (Одарка:) Чи се ж тобі, дівко, звичайно середу (серед) дня з парубком на вулиці стояти? — маяче (маячить) усім у вічі, як та верства!... Фразеологічний словник української мови
- маячити — ВИДНІ́ТИСЯ (бути видним, приступним зорові), ВИДНІ́ТИ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ВБАЧА́ТИСЯ (УБАЧА́ТИСЯ) розм.; ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, МАЛЮВА́ТИСЯ рідше, ВИРИСО́ВУВАТИСЯ, ВИКАРБО́ВУВАТИСЯ, КРАСУВА́ТИСЯ (бути виразно видним); МРІ́ТИ, МРІ́ТИСЯ, МАЯ́ЧИ́ТИ, МАЯЧІ́ТИ... Словник синонімів української мови
- маячити — МАЯ́ЧИ́ТИ¹, мая́чу́, мая́чи́ш і МАЯЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Виднітися, виділятися на фоні чогось; бути видним здалеку, майоріти (у 1 знач.). [Семен Мельниченко:] На токах тільки де-не-де маячив невеличкий стіжечок, дерева були обголені лютою зимою… (Кроп. Словник української мови в 11 томах
- маячити — Мая́чити, -чу, -чиш гл. Виднѣться вдали; быть на виду. Ой вийду я на вулицю, — маячу, маячу. Грин. III. 679. Нехай мене той забачить, що в полі маячить. Чуб. Словник української мови Грінченка