мензура
МЕНЗУ́РА, и, ж., муз.
1. Різні виміри для визначення параметрів джерела звука в музичних інструментах.
2. У середньовічній багатоголосій музиці – міра тривалості звука, такту.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мензура — мензу́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- мензура — -и, ж. 1》 Міра тривалості звука, такту в середньовічній багатоголосій музиці. 2》 Різні виміри для визначення місць звукових отворів у духових, а також діаметра, довжини, натягу струн в інших інструментах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мензура — (лат. mensura — міра) — 1. Вид ритмічного поділу тривалостей в мензуральній нотації. Починаючи з XIV ст., розрізнялись два види М. — тридольна — досконала і дводольна — недосконала. М. максими і лонги називались модус. 2. М. бревіса — tempus, M. Словник-довідник музичних термінів
- мензура — мензу́ра (від лат. mensura – міра, вимірювання) 1. Міра тривалості звуку, такту в середньовічній багатоголосій музиці. 2. Різні виміри для визначення місць звукових отворів у духових, а також діаметра, довжини, натягу струн в інших інструментах. Словник іншомовних слів Мельничука