мензура
(лат. mensura — міра) — 1. Вид ритмічного поділу тривалостей в мензуральній нотації. Починаючи з XIV ст., розрізнялись два види М. — тридольна — досконала і дводольна — недосконала. М. максими і лонги називались модус. 2. М. бревіса — tempus, M. семібревіса — tempus. 3. Співвідношення частин музичних інструментів за їх розмірами. У струнних клавішних музичних інструментів до М. належать діаметр, довжина і натяг струн; у струнних інструментів з родини скрипкових — довжина струни від верхнього краю деки до підставки; у органа і духових — діаметр, переріз і довжина повітряного каналу, а також відношення діаметра каналу до його довжини; у язичкових — профіль, ширина і довжина язичка.
Джерело:
Словник-довідник музичних термінів
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мензура — мензу́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- мензура — -и, ж. 1》 Міра тривалості звука, такту в середньовічній багатоголосій музиці. 2》 Різні виміри для визначення місць звукових отворів у духових, а також діаметра, довжини, натягу струн в інших інструментах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мензура — МЕНЗУ́РА, и, ж., муз. 1. Різні виміри для визначення параметрів джерела звука в музичних інструментах. 2. У середньовічній багатоголосій музиці – міра тривалості звука, такту. Словник української мови у 20 томах
- мензура — мензу́ра (від лат. mensura – міра, вимірювання) 1. Міра тривалості звуку, такту в середньовічній багатоголосій музиці. 2. Різні виміри для визначення місць звукових отворів у духових, а також діаметра, довжини, натягу струн в інших інструментах. Словник іншомовних слів Мельничука