мензура

Значення в інших словниках

1. мензура — -и, ж. 1》 Міра тривалості звука, такту в середньовічній багатоголосій музиці. 2》 Різні виміри для визначення місць звукових отворів у духових, а також діаметра, довжини, натягу струн в інших інструментах. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. мензура — (лат. mensura — міра) — 1. Вид ритмічного поділу тривалостей в мензуральній нотації. Починаючи з XIV ст., розрізнялись два види М. — тридольна — досконала і дводольна — недосконала. М. максими і лонги називались модус. 2. М. бревіса — tempus, M. Словник-довідник музичних термінів
3. мензура — МЕНЗУ́РА, и, ж., муз. 1. Різні виміри для визначення параметрів джерела звука в музичних інструментах. 2. У середньовічній багатоголосій музиці – міра тривалості звука, такту. Словник української мови у 20 томах
4. мензура — мензу́ра (від лат. mensura – міра, вимірювання) 1. Міра тривалості звуку, такту в середньовічній багатоголосій музиці. 2. Різні виміри для визначення місць звукових отворів у духових, а також діаметра, довжини, натягу струн в інших інструментах. Словник іншомовних слів Мельничука