менший

МЕ́НШИЙ, а, е.

1. Вищ. ст. до мали́й і мале́нький.

Лисиця десь м'ясця дістала. Тихесенько прибігла під стіжок – Ум'яла більшенький шматок. А менший у сінце сховала На другий раз (Л. Глібов);

Дні стали помітно меншими (В. Собко);

З роками оті слова “держіться, діти, плуга” не так твердо вимовлялись, як в ту пору, коли сини були меншими, а він молодшим, бо тоді більше було надії якось розбагатіти (М. Стельмах);

Зоня була не вчителькою, а старшою літами і меншою становищем товаришкою (Леся Українка).

2. Молодший і наймолодший за віком.

Вчитель .. випустив школярів зо школи. Менші побігли, а старші, що здають [складають] екзамен на “свідоцтво”, знов до книжок (Б. Грінченко);

Вистава йде далі. Йосифа знаходять брати. Вітання й лагідність до меншого брата, ніжність рук і розмов (Ю. Яновський);

// у знач. ім. ме́нший, шого, ч.; ме́нша, шої, ж. Молодша або наймолодша за віком людина.

Наш син у школу зранку ще побіг, Зо мною попрощавшися прихильно, Як старший з меншим (М. Рильський).