менший

МЕ́НШИЙ, а, е.

1. Вищ. ст. до мали́й і мале́нький.

Лисиця десь м’ясця дістала. Тихесенько прибігла під стіжок — Ум’яла більшенький шматок. А менший у сінце сховала На другий раз (Гл., Вибр., 1957, 37);

Дні стали помітно меншими (Собко, Біле полум’я, 1952, 149);

З роками оті слова "держіться, діти, плуга" не так твердо вимовлялись, як в ту пору, коли сини були меншими, а він молодшим, бо тоді більше було надії якось розбагатіти (Стельмах, І, 1962, 148);

Зоня була не вчителькою, а старшою літами і меншою становищем товаришкою (Л. Укр., III, 1952, 647);

Так-от велике горе і біда як постигне, то вже менше і забудеш, і не поважаєш його (Кв.-Осн., II, 1956, 83).

2. Молодший і наймолодший за віком.

Вчитель.. випустив школярів зо школи. Менші побігли, а старші, що здають екзамен на "свідоцтво", знов до книжок (Гр., І, 1963, 243);

Вистава йде далі. Йосифа знаходять брати. Вітання й лагідність до меншого брата, ніжність рук і розмов (Ю. Янов., II, 1958, 20);

// у знач. ім. ме́нший, шого, ч.; ме́нша, шої, ж. Молодша або наймолодша за віком людина.

Наш син у школу зранку ще побіг, Зо мною попрощавшися прихильно, Як старший з меншим (Рильський, II, 1960, 281).