мерзлота

МЕРЗЛО́ТА́, о́ти́, ж.

Мерзлий стан ґрунту; замерзлий ґрунт.

– Де так, сину, довго барився? А я вже чого не передумала: чи не впав на дорозі. Мерзлота, слизота тепер, що й здоровий валиться з ніг (М. Стельмах).

△ (1) Ві́чна мерзло́та́ – шар мерзлого ґрунту у північних районах землі, що не відтає протягом усього року.

У тундрі багато боліт, бо вічна мерзлота не пропускає воду в глибину, до того ж при низькій температурі випаровування вологи незначне (з навч. літ.);

Ми добровільно у житті Взяли на себе труд Крізь гори прокладать путі, Тепло дать вічній мерзлоті (П. Дорошко);

Задзюркотіла вічна мерзлота, прийшла весна – западиста, химерна (В. Стус);

Розтає тільки верхній шар землі [в тундрі] товщиною близько 1 м. Глибше земля залишається мерзлою. Це так звана вічна мерзлота (з навч. літ.).