мерзлий

МЕ́РЗЛИЙ, а, е.

1. Затверділий від морозу; замерзлий.

Крупа порошила й торохтіла об мерзлу землю (І. Нечуй-Левицький);

Наближаючись до підвалу,Черниш наздогнав двох дівчат. Одна з них несла шмат мерзлої конини (О. Гончар);

// у знач. ім. ме́рзле, лого, с. Що-небудь затверділе від морозу.

– Яка руда? – спитав кир Єлисей .. – Руда хороша, та важко копати мерзле, – загули посполиті (З. Тулуб);

// Укритий льодом; обледенілий.

Коні через мерзлий сніг Санки мчать (Л. Боровиковський);

Гірш і гірш моя недуга, Менш і менш стає тепла... За віконцем мерзлим хуга Скаженіти почала (П. Грабовський);

В мерзлих деревах шелестів сніг, схожий на крупу (П. Панч);

// Зіпсований морозом (про овочі, фрукти).

Тепловій обробці за зоотехнічними вимогами для великої рогатої худоби піддають грубі корми, кукурудзу (качани і зерно), а також мерзлі коренебульбоплоди і жом (з навч. літ.).

2. Який загинув або дуже застигнув від морозу; замерзлий.

На третій тільки день кинулись селяни шукати Катрю і знайшли її вже задубілу біля мерзлого сина (Панас Мирний);

Він [Сєдов] умирав, простягши мерзлі руки вперед, до полюса, вдивляючись в пургу (М. Нагнибіда);

Я піду крізь бурю сніговую, Мерзлі квіти в лузі відігрію (Л. Забашта);

// у знач. ім. ме́рзлий, лого, ч.; ме́рзла, лої, ж. Людина, що загинула від морозу.

Волосні стояли і понуро дивилися на мерзлу. Найпильніше старичок, – він наче бачив де таке обличчя і тепер пізнавав (Панас Мирний).

◇ (1) Ме́рзлого в Петрі́вку кому, зі сл. хо́четься, корти́ть і т. ін. – чогось неможливого, нездійсненного, нереального.

– Знайшли квітки! Та то бур'ян, а не квітки! Захотілось вам в Петрівку мерзлого (І. Нечуй-Левицький);

[Ганна:] Люди он гроші заробляють, а тобі кортить мерзлого в Петрівку (М. Ю. Тарновський);

– Кожен душу свою рятує, як може. – Питай мерзлого в Петрівку, а як і була в тебе душа – за три гривеники продав (В. Дрозд);

Нена́че в Петрі́вку ме́рзлого.

– Не знати, що оце заманулось тій князівні, неначе в Петрівку мерзлого! – обізвався Улас (І. Нечуй-Левицький).