меркнути
МЕ́РКНУТИ, МЕ́РКТИ, кне, недок.
1. Поступово втрачати яскравість, блиск; згасати, темнішати.
Сім літ Сокира Божа ліс стинала, І пожарище не вгасало. І мерк за димом Божий світ (Т. Шевченко);
Близько грудня се творилось, Кругом пітьмою все крилось; Меркло вугілля в печі (П. Грабовський);
Ляля зриває хустку з голови, зводить угору обличчя, дивиться в небо. В ньому меркнуть, гаснуть зорі (І. Цюпа);
* Образно. Молодий огонь в душі Меркне, слабне, погасає (І. Франко);
// безос. Темніти.
Я підводжу голову і застигаю. Світло ліхтарів спадає. Меркне. Вечірні вулиці кудись зникають (І. Микитенко);
// Тьмяніти (про очі, погляд).
Скрізь дивляться тії очі, Що меркнуть від муки, Скрізь, усюди потомлені Простягають руки (Марко Вовчок).
2. перен. Втрачати силу; послаблюватися.
Кучерява, збита в ковтуни, голівка давно не бачила гребеня, проте незвичайна врода дівчинки нітрохи не меркла від такої оправи (Ірина Вільде);
Пам'ять меркне, думки зникають... (Панас Мирний);
// Втрачати значення, важливість.
Все меркло порівняно з матір'ю, згорьованою, змарнілою, наймилішою, найкращою за всіх... (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- меркнути — ме́ркнути дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- меркнути — Меркти, мерх|ну|ти; гаснути, згасати, темнішати, блякнути, померкати, примеркати; (з настанням ночі) неос. поночіти, темніти; (- очі) тьмяніти; (тратити силу, значення) слабнути, слабшати, меркнути-зникати, послаблюватися. Словник синонімів Караванського
- меркнути — і меркти, -кне, недок. 1》 Поступово втрачати яскравість, блиск; згасати, темнішати. || безос. Темніти. || Тьмяніти (про очі, погляд). 2》 перен. Втрачати силу; послаблюватися. || Втрачати значення, важливість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- меркнути — ГА́СНУТИ (переставати горіти, світитися), ЗГАСА́ТИ (ІЗГАСА́ТИ), ЗАГАСА́ТИ, ПОГАСА́ТИ, УГАСА́ТИ (ВГАСА́ТИ), ДОГАСА́ТИ, ГАСИ́ТИСЯ, ЗАГА́ШУВАТИСЯ, ТУ́ХНУТИ, ПОТУХА́ТИ, СТУХА́ТИ, ЗАТУХА́ТИ, УТУХА́ТИ (ВТУХА́ТИ), ПРИГАСА́ТИ, ПРИТУХА́ТИ (поступово)... Словник синонімів української мови
- меркнути — Ме́ркнути, -ну, -неш, -нуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- меркнути — МЕ́РКНУТИ і МЕ́РКТИ, кне, недок. 1. Поступово втрачати яскравість, блиск; згасати, темнішати. Сім літ Сокира божа ліс стинала, і пожарище не вгасало. І мерк за димом божий світ (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- меркнути — Меркнути и ме́ркти, -кну, -неш гл. Меркнуть. І пожарище не вгасало, і мерк за димом Божий світ. Шевч. 437. Вже зорі поперед нього меркнуть. МВ. Словник української мови Грінченка