методист
МЕТОДИ́СТ¹, а, ч.
Фахівець із методики викладання якого-небудь предмета.
Зуєв був також видатним методистом свого часу (з наук.-попул. літ.);
Учитель-методист.
МЕТОДИ́СТ², а, ч.
Прихильник, послідовник методизму (див. методи́зм²).
Методисти (26 млн.). Ця секта виникла на ґрунті англіканства, яке за своїм змістом є компромісом між католицизмом і протестантизмом (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- методист — методи́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- методист — -а, ч. 1》 Фахівець із методики викладання якого-небудь предмета. 2》 Член протестантської секти, що виникла в англіканстві на початку 18 – наприкінці 19 ст. і перетворилася на самостійну церковну організацію, яка закликає до методичного, неухильного виконання християнами їхніх релігійних обов'язків. Великий тлумачний словник сучасної мови
- методист — Методи́ст, -та; -ди́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- методист — МЕТОДИ́СТ, а, ч. Фахівець з методики викладання якого-небудь предмета. Зуєв був також видатним методистом свого часу (Видатні вітч. географи.., 1954, 81). Словник української мови в 11 томах