методист
методи́ст
іменник чоловічого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- методист — -а, ч. 1》 Фахівець із методики викладання якого-небудь предмета. 2》 Член протестантської секти, що виникла в англіканстві на початку 18 – наприкінці 19 ст. і перетворилася на самостійну церковну організацію, яка закликає до методичного, неухильного виконання християнами їхніх релігійних обов'язків. Великий тлумачний словник сучасної мови
- методист — МЕТОДИ́СТ¹, а, ч. Фахівець із методики викладання якого-небудь предмета. Зуєв був також видатним методистом свого часу (з наук.-попул. літ.); Учитель-методист. МЕТОДИ́СТ², а, ч. Прихильник, послідовник методизму (див. методи́зм²). Методисти (26 млн.). Словник української мови у 20 томах
- методист — Методи́ст, -та; -ди́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- методист — МЕТОДИ́СТ, а, ч. Фахівець з методики викладання якого-небудь предмета. Зуєв був також видатним методистом свого часу (Видатні вітч. географи.., 1954, 81). Словник української мови в 11 томах