мешканець
МЕ́ШКАНЕЦЬ, нця, ч.
1. Особа, що займає якесь приміщення як житло; жилець.
[Антоніо:] Се студія митцева? Ні, се пустка!.. Невже й мешканець хати їй під стать? (Леся Українка);
Старався [ключник] сам якмога докучати мешканцям номера 44 (І. Франко);
Мешканці сімнадцятої квартири цього будинку навіть уяви не мали, хто такий Проскуров (Іван Ле);
Ніхто й гадки не мав, що Маріо Баніта – це син померлої прачки, колишній безпритульний мешканець горищ і забутих вагонів, маленький різнобровий Марко (Д. Ткач).
2. Особа, яка живе в певному місці; житель.
Коли хто з сільських мешканців не мав діла до мене, то заходив тепер лише рідко до нашої хати (О. Кобилянська);
Хоча Київ і нараховував лише шість-сім тисяч мешканців, він був великим торговельним центром (З. Тулуб).
3. Про тварин, які населяють певну місцевість, місце.
Ліс дивився на мисливця тисячами очей своїх невидимих мешканців (В. Владко);
Рудий беркут сидів на кручі над прозорим озером. Це був величезний старий орел, злинялий від сонця й негоди, давній мешканець казахстанських степів (О. Донченко).
Значення в інших словниках
- мешканець — ме́шканець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- мешканець — (дому) жилець, пожилець, комірник, сов. квартирант; (краю) житель. Словник синонімів Караванського
- мешканець — див. житель Словник синонімів Вусика
- мешканець — [мешканеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў Орфоепічний словник української мови
- мешканець — -нця, ч. 1》 Особа, що займає якесь приміщення як житло; жилець. 2》 рідко. Особа, яка живе у певному місці; житель. 3》 Про тварин, які населяють певну місцевість, місце. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мешканець — ме́шканець той, хто проживає у якомусь приміщенні (квартира, будинок тощо) чи в населеному пункті (м, ср, ст): Мешканці перших двох кімнат [бурси], а саме з нижчих кляс середніх шкіл, спали на помостах, а вищих клясна столах. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- мешканець — ЖИ́ТЕЛЬ (той, хто живе у певній країні, населеному пункті тощо), МЕ́ШКАНЕЦЬ, ЖИТЕ́ЦЬ розм., ПОЖИЛЕ́ЦЬ розм., ЖИЛЕ́ЦЬ рідше, ОБИВА́ТЕЛЬ заст., НАСЕ́ЛЬНИК рідко. — Хто я такий? Місцевий житель (А. Словник синонімів української мови
- мешканець — Ме́шка́нець, -нця; -нці, -нців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мешканець — МЕ́ШКАНЕЦЬ, нця, ч. 1. Особа, що займає якесь приміщення як житло; жилець. [Антоніо:] Се студія митцева? Ні, се пустка!.. Невже й мешканець хати їй під стать? (Л. Укр., III, 1952, 112); Старався [ключник] сам якмога докучати мешканцям номера 44 (Фр. Словник української мови в 11 томах
- мешканець — Мешканець, -нця м. Житель, жилець. Словник української мови Грінченка