1. Орфоепічний словник української мови

мешканець

ме́шканець

[мешканеиц']

-н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мешканець — ме́шканець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мешканець — (дому) жилець, пожилець, комірник, сов. квартирант; (краю) житель. Словник синонімів Караванського
  3. мешканець — див. житель Словник синонімів Вусика
  4. мешканець — -нця, ч. 1》 Особа, що займає якесь приміщення як житло; жилець. 2》 рідко. Особа, яка живе у певному місці; житель. 3》 Про тварин, які населяють певну місцевість, місце. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мешканець — МЕ́ШКАНЕЦЬ, нця, ч. 1. Особа, що займає якесь приміщення як житло; жилець. [Антоніо:] Се студія митцева? Ні, се пустка!.. Невже й мешканець хати їй під стать? (Леся Українка); Старався [ключник] сам якмога докучати мешканцям номера 44 (І. Словник української мови у 20 томах
  6. мешканець — ме́шканець той, хто проживає у якомусь приміщенні (квартира, будинок тощо) чи в населеному пункті (м, ср, ст): Мешканці перших двох кімнат [бурси], а саме з нижчих кляс середніх шкіл, спали на помостах, а вищих клясна столах. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. мешканець — ЖИ́ТЕЛЬ (той, хто живе у певній країні, населеному пункті тощо), МЕ́ШКАНЕЦЬ, ЖИТЕ́ЦЬ розм., ПОЖИЛЕ́ЦЬ розм., ЖИЛЕ́ЦЬ рідше, ОБИВА́ТЕЛЬ заст., НАСЕ́ЛЬНИК рідко. — Хто я такий? Місцевий житель (А. Словник синонімів української мови
  8. мешканець — Ме́шка́нець, -нця; -нці, -нців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. мешканець — МЕ́ШКАНЕЦЬ, нця, ч. 1. Особа, що займає якесь приміщення як житло; жилець. [Антоніо:] Се студія митцева? Ні, се пустка!.. Невже й мешканець хати їй під стать? (Л. Укр., III, 1952, 112); Старався [ключник] сам якмога докучати мешканцям номера 44 (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. мешканець — Мешканець, -нця м. Житель, жилець. Словник української мови Грінченка