1. Словник української мови в 11 томах

мешканець

МЕ́ШКАНЕЦЬ, нця, ч.

1. Особа, що займає якесь приміщення як житло; жилець.

[Антоніо:] Се студія митцева? Ні, се пустка!.. Невже й мешканець хати їй під стать? (Л. Укр., III, 1952, 112);

Старався [ключник] сам якмога докучати мешканцям номера 44 (Фр., VI, 1951, 182);

Мешканці сімнадцятої квартири цього будинку навіть уяви не мали, хто такий Проскуров (Ле, Право.., 1957, 259);

Ніхто й гадки не мав, що Маріо Баніта — це син померлої прачки, колишній безпритульний мешканець горищ і забутих вагонів, маленький різнобровий Марко (Ткач, Арена, 1960, 66).

2. рідко. Особа, яка живе у певному місці; житель.

Коли хто з сільських мешканців не мав діла до мене, то заходив тепер лише рідко до нашої хати (Коб., Ніоба, 1927, 51);

Хоча Київ і нараховував лише шість-сім тисяч мешканців, він був великим торговельним центром (Тулуб, Людолови, І, 1957, 166).

3. Про тварин, які населяють певну місцевість, місце.

Ліс дивився на мисливця тисячами очей своїх невидимих мешканців (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 220);

Рудий беркут сидів на кручі над прозорим озером. Це був величезний старий орел, злинялий від сонця й негоди, давній мешканець казахстанських степів (Донч., IV, 1957, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мешканець — ме́шканець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мешканець — (дому) жилець, пожилець, комірник, сов. квартирант; (краю) житель. Словник синонімів Караванського
  3. мешканець — див. житель Словник синонімів Вусика
  4. мешканець — [мешканеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў Орфоепічний словник української мови
  5. мешканець — -нця, ч. 1》 Особа, що займає якесь приміщення як житло; жилець. 2》 рідко. Особа, яка живе у певному місці; житель. 3》 Про тварин, які населяють певну місцевість, місце. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. мешканець — МЕ́ШКАНЕЦЬ, нця, ч. 1. Особа, що займає якесь приміщення як житло; жилець. [Антоніо:] Се студія митцева? Ні, се пустка!.. Невже й мешканець хати їй під стать? (Леся Українка); Старався [ключник] сам якмога докучати мешканцям номера 44 (І. Словник української мови у 20 томах
  7. мешканець — ме́шканець той, хто проживає у якомусь приміщенні (квартира, будинок тощо) чи в населеному пункті (м, ср, ст): Мешканці перших двох кімнат [бурси], а саме з нижчих кляс середніх шкіл, спали на помостах, а вищих клясна столах. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. мешканець — ЖИ́ТЕЛЬ (той, хто живе у певній країні, населеному пункті тощо), МЕ́ШКАНЕЦЬ, ЖИТЕ́ЦЬ розм., ПОЖИЛЕ́ЦЬ розм., ЖИЛЕ́ЦЬ рідше, ОБИВА́ТЕЛЬ заст., НАСЕ́ЛЬНИК рідко. — Хто я такий? Місцевий житель (А. Словник синонімів української мови
  9. мешканець — Ме́шка́нець, -нця; -нці, -нців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. мешканець — Мешканець, -нця м. Житель, жилець. Словник української мови Грінченка