миги

МИ́ГИ, ів, мн., розм.

Знаки (підморгування, жести), які супроводжують, а часто й заступають розмову.

В мигах, в розмові венгрів [угорців] було видко щось східне, дуже нагадуюче кримських та казанських .. татар (І. Нечуй-Левицький).

Порозуміва́тися / порозумі́тися на ми́гах див. порозуміва́тися.

○ (1) На ми́гах, зі сл. говори́ти, розмовля́ти, поя́снювати, пока́зувати і т. ін. – за допомогою жестів, міміки і т. ін.

Він зачав уже на мигах З нею говорити (С. Руданський);

Дівчата щось поясняли старій на мигах, .. але все надаремне: стара не розуміла (М. Коцюбинський);

Золотаренко показав писареві на мигах, що не треба турбувати гетьмана (П. Панч);

– Мови не розуміють.. Проте, може б, хоч на мигах якось порозумілися (А. Головко);

Батько перемовляється з ними на мигах: помахає шапкою, – донька Надія подає краном металеві вузли братам Вікторові та Іванові (з газ.).

◇ На ки́вах і (та) на ми́гах див. кив.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. миги — ми́ги множинний іменник розм. Орфографічний словник української мови
  2. миги — Жести, жестикуляція, знаки, р. пантоміми, жм. киви, морги, зб. міміка. Словник синонімів Караванського
  3. миги — -ів, мн., розм. Знаки (підморгування, жести), які супроводжують, а часто і заступають розмову. На мигах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. миги — МИ́ГИ, ів, мн., розм. Знаки (підморгування, жести), які супроводжують, а часто і заступають розмову. В мигах, в розмові венгрів [угорців] було видко щось східне, дуже нагадуюче кримських та казанських.. татар (Н.-Лев., II, 1956, 395). Словник української мови в 11 томах