1. Словник української мови у 20 томах

миготливий

МИГОТЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який миготить.

Море переливалося мільйонами миготливих вогнів, ніби там золоті метелики тріпотіли крильцями (Ю. Збанацький);

На небі зорі південні, блискучі й миготливі (Ю. Яновський);

Далеко й широко нічого, крім миготливої, широкої зелені (О. Кобилянська);

Обережно тримаючись за рухливі, на коліщатах двері, Мар'ян перевисає тулубом над миготливим полотном залізниці (М. Стельмах).

2. біол. Який має відростки (війки), що постійно коливаються.

Миготливий епітелій дихальних шляхів своїми коливальними рухами назовні разом з слизом виводить з організму бактерії, що потрапили в дихальні шляхи (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. миготливий — миготли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. миготливий — -а, -е. 1》 Який миготить. 2》 біол. Який має відростки (війки), що постійно коливаються. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. миготливий — МИГОТЛИ́ВИЙ (який мигтить), МЕРЕХТЛИ́ВИЙ, ХИСТКИ́Й, РЯХТЛИ́ВИЙ розм. Він дивився в небо, бо хотілося побачити лице місяця, миготливі зорі (І. Чендей); Каганець ллє нерівне мерехтливе світло (І. Словник синонімів української мови
  4. миготливий — МИГОТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який миготить. Море переливалося мільйонами миготливих вогнів, ніби там золоті метелики тріпотіли крильцями (Збан., Мор. чайка, 1959, 12); На небі зорі південні, блискучі й миготливі (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  5. миготливий — Миготливий, -а, -е Блещущій. Желех. Словник української мови Грінченка