миготливий
МИГОТЛИ́ВИЙ (який мигтить), МЕРЕХТЛИ́ВИЙ, ХИСТКИ́Й, РЯХТЛИ́ВИЙ розм. Він дивився в небо, бо хотілося побачити лице місяця, миготливі зорі (І. Чендей); Каганець ллє нерівне мерехтливе світло (І. Кириленко); Хисткий вогонь, а найбільше чистий, незрадливий слух допомагають керманичам не збитися з течії (М. Стельмах); Поміж вантажних суден обережно Просковзують стрункі ряхтливі яхти (І. Вирган).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- миготливий — миготли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- миготливий — -а, -е. 1》 Який миготить. 2》 біол. Який має відростки (війки), що постійно коливаються. Великий тлумачний словник сучасної мови
- миготливий — МИГОТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який миготить. Море переливалося мільйонами миготливих вогнів, ніби там золоті метелики тріпотіли крильцями (Ю. Збанацький); На небі зорі південні, блискучі й миготливі (Ю. Словник української мови у 20 томах
- миготливий — МИГОТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який миготить. Море переливалося мільйонами миготливих вогнів, ніби там золоті метелики тріпотіли крильцями (Збан., Мор. чайка, 1959, 12); На небі зорі південні, блискучі й миготливі (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
- миготливий — Миготливий, -а, -е Блещущій. Желех. Словник української мови Грінченка