1. Словник української мови у 20 томах

миролюбний

МИРОЛЮ́БНИЙ, а, е.

Який любить мир (див. мир¹ 1); не схильний до війни, ворожнечі, сварок.

Найдужчі, найдорожчі люди і миролюбні в той же час. Які в нас виросли споруди! Яка енергія у мас! (П. Тичина);

// Який ґрунтується на політиці миру і дружби.

Наш народ переміг у бою І вершить миролюбні діла (П. Воронько);

// Сповнений приязні, дружелюбності до інших.

Привітне його обличчя в ластовиннях осміхається миролюбною усмішкою (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. миролюбний — миролю́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. миролюбний — -а, -е. Який любить мир (див. мир I 1)); не схильний до війни, ворожнечі, сварок. || Оснований на політиці миру і дружби. || Сповнений приязні, дружелюбності до інших. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. Миролюбний — див. Бог Словник синонімів Вусика
  4. миролюбний — МИ́РНИЙ (схильний до злагоди, дружніх стосунків тощо), МИРОЛЮ́БНИЙ, СУМИ́РНИЙ (сповнений покори, незлобивості); ПОЛЮБО́ВНИЙ розм. (який ґрунтується на взаємній домовленості). Вчорашні мирні люди сьогодні стали воїнами (М. Словник синонімів української мови
  5. миролюбний — МИРОЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить мир ( див. мир¹1); не схильний до війни, ворожнечі, сварок. Найдужчі, найдорожчі люди і миролюбні в той же час. Які в нас виросли споруди! Яка енергія у мас! (Тич. Словник української мови в 11 томах
  6. миролюбний — Миролюбний, -а, -е Миролюбивый. Миролюбним людям Бог помагає і дома й на полі. Г. Барв. 345. Словник української мови Грінченка