мисчина
МИСЧИ́НА, и, ж., розм.
Невелика або не зовсім доброї якості миска.
Змила [Харитя] в мисчині горсточку пшона, вкинула щіпку солі та дві-три бараболі (М. Коцюбинський);
Біла рука старостихи гралася дерев'яною мисчиною, у якій був пісок для засипування [засипання] письма (Юліан Опільський);
Вклав панотець півбуханця хліба та мисчину сметани з сиром (А. Свидницький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мисчина — мисчи́на іменник жіночого роду невеличка або поганенька миска розм. Орфографічний словник української мови
- мисчина — -и, ж., розм. Невеличка або поганенька миска. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мисчина — МИ́СКА (посудина для їди у вигляді широкої чашки); ПОЛУ́МИСОК, ПІВМИ́СКА заст. (неглибока); МИСЧИ́НА розм. (невелика); МИ́СА заст. (велика); РИ́НКА розм. (невисока глиняна); КАНДІ́ЙКА діал. (з трохи загнутими досередини вінцями). Словник синонімів української мови
- мисчина — МИСЧИ́НА, и, ж., розм. Невеличка або поганенька миска. Змила [Харитя] в мисчині горсточку пшона, вкинула щіпку солі та дві-три бараболі (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- мисчина — Мисчина, -ни ж. Маленькая или плохая миска. Вклав пан-отець пів буханця хліба та мисчину сметани з сиром. Св. Словник української мови Грінченка