1. Словник української мови в 11 томах

мисчина

МИСЧИ́НА, и, ж., розм. Невеличка або поганенька миска.

Змила [Харитя] в мисчині горсточку пшона, вкинула щіпку солі та дві-три бараболі (Коцюб., І, 1955, 14);

Біла рука старостихи гралася дерев’яною мисчиною, у якій був пісок для засипування [засипання] письма (Оп., Іду.., 1958, 437);

Вклав панотець півбуханця хліба та мисчину сметани з сиром (Свидн., Люборацькі, 1955, 13).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мисчина — мисчи́на іменник жіночого роду невеличка або поганенька миска розм. Орфографічний словник української мови
  2. мисчина — -и, ж., розм. Невеличка або поганенька миска. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мисчина — МИСЧИ́НА, и, ж., розм. Невелика або не зовсім доброї якості миска. Змила [Харитя] в мисчині горсточку пшона, вкинула щіпку солі та дві-три бараболі (М. Словник української мови у 20 томах
  4. мисчина — МИ́СКА (посудина для їди у вигляді широкої чашки); ПОЛУ́МИСОК, ПІВМИ́СКА заст. (неглибока); МИСЧИ́НА розм. (невелика); МИ́СА заст. (велика); РИ́НКА розм. (невисока глиняна); КАНДІ́ЙКА діал. (з трохи загнутими досередини вінцями). Словник синонімів української мови
  5. мисчина — Мисчина, -ни ж. Маленькая или плохая миска. Вклав пан-отець пів буханця хліба та мисчину сметани з сиром. Св. Словник української мови Грінченка