мисчина
МИ́СКА (посудина для їди у вигляді широкої чашки); ПОЛУ́МИСОК, ПІВМИ́СКА заст. (неглибока); МИСЧИ́НА розм. (невелика); МИ́СА заст. (велика); РИ́НКА розм. (невисока глиняна); КАНДІ́ЙКА діал. (з трохи загнутими досередини вінцями). Як не наївся з миски, то з полумиска не налижешся (прислів'я); Прислуга приносила з кухні великі срібні півмиски, повні знаменито приправленої страви (Б. Лепкий); Під корчем мала дитина. І хліб ще, і огірок та й мисчина (В. Стефаник); З полиці миси, миски й мисочки, і зелені, й червоні, і жовті, наче каміння дороге, викрашаються (Марко Вовчок); Жив Гордій бідно, дітей годував картоплею та квашею. Наллє жінка в ринку, обліплять її діти і хлюпаються в ній ложками, як утята в рясці (Григорій Тютюнник); Взявши відер, кандійок, І батько, й мати, і воно (дитя) Пішли на ярмарок (Т. Шевченко).
Значення в інших словниках
- мисчина — мисчи́на іменник жіночого роду невеличка або поганенька миска розм. Орфографічний словник української мови
- мисчина — -и, ж., розм. Невеличка або поганенька миска. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мисчина — МИСЧИ́НА, и, ж., розм. Невелика або не зовсім доброї якості миска. Змила [Харитя] в мисчині горсточку пшона, вкинула щіпку солі та дві-три бараболі (М. Словник української мови у 20 томах
- мисчина — МИСЧИ́НА, и, ж., розм. Невеличка або поганенька миска. Змила [Харитя] в мисчині горсточку пшона, вкинула щіпку солі та дві-три бараболі (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- мисчина — Мисчина, -ни ж. Маленькая или плохая миска. Вклав пан-отець пів буханця хліба та мисчину сметани з сиром. Св. Словник української мови Грінченка