могорич
МОГОРИ́Ч, у́, ч., розм.
1. Частування з приводу успішного завершення якої-небудь справи.
Могорич – любовна річ (Номис);
– Ти думаєш, ми не знаємо, скільки відер горілки ти дав на могорич голові, писареві та його рідні (І. Нечуй-Левицький);
// Те, що п'ють при такому частуванні.
На столі стояла горілка: декотрі бурлаки пили могорич і частували бурлачок (І. Нечуй-Левицький);
Випили могорич. Олександра вступила у Петрову хату, котра відтоді мала бути й її хатою (М. Коцюбинський);
У закутку базарного майдану .. Любили .. Статечні люди пить могоричі (М. Рильський);
[Мордохай:] Могорич – це мазь така, що після неї вже колеса не риплять! (І. Карпенко-Карий).
2. перен. Плата за послугу, допомогу і т. ін.
– Швиденько збігай, Кузьмо, і до Карпця, і до Підіпригори. Скажи, нехай зараз же до мене приходять. А тобі за. дорогу – мій могорич (М. Стельмах);
Чого мій татко не робив! Писав “прошенія” селянам за могорич... Він все умів (В. Сосюра).
Значення в інших словниках
- могорич — могори́ч іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- могорич — (питво) пиття, випивон; (дія) частування, пригощання; П. платня, хабар. Словник синонімів Караванського
- могорич — -у, ч., розм. 1》 Частування з приводу успішного завершення якої-небудь справи. || Те, що п'ють за такого частування. Запивати могорич. 2》 перен. Плата за послугу, допомогу і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- могорич — Могори́ч, -ричу́ і могри́ч, -чу́; -ричі́, -чі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- могорич — МОГОРИ́Ч, у, ч., розм. 1. Частування з приводу успішного завершення якої-небудь справи. Могорич — любовна річ (Номис, 1864, № 14063); — Ти думаєш, ми не знаємо, скільки відер горілки ти дав на могорич голові, писареві та його рідні (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- могорич — Могорич, -чу м. Магарычъ, угощеніе при сдѣлкѣ. Могорич — любовна річ. Ном. № 14063. Пане-отамане, справляй могорич. Левиц. І. могорич запили. Окончили сдѣлку и устроили магарычъ. Словник української мови Грінченка