могутній

МОГУ́ТНІЙ, я, є.

1. Який має велику владу, силу, великий вплив.

– Я, цар царів, я, сонця син могутній, собі оцю гробницю збудував (Леся Українка);

Могутня держава, а з нею і могутнє високорозвинене суспільство можливі лише там, де панує закон (з наук. літ.);

Могутньою покровителькою йому [Жерару] була імпкратриця Жозефіна (М. Слабошпицький).

2. Який відзначається великою силою впливу на кого-, що-небудь.

Ехінацея – могутній протизапальний, антисептичний і противірусний засіб (з наук.-попул. літ.).

3. Який має велику фізичну силу; сильний.

Що діялося в душі цеї [цієї] могутньої людини, – ніхто не знав (Г. Хоткевич);

Взимку звірям – від найменшого до могутнього зубра – потрібна підгодівля (з газ.);

В легендах та переказах він [Семен Палій] виступає як могутній лицар у битві із зовнішнім ворогом (із журн.);

// Який свідчить про велику фізичну силу; сильний.

– Ти .. увесь з слонової кості, сповитий через могутнє плече золотою мантією! (І. Нечуй-Левицький);

Мокра .. сорочка облипла його могутнє тіло (М. Коцюбинський);

Руки в старого лісоруба вузлуваті, жилаві, могутні (О. Ільченко);

// Пишний, буйний.

Біла церква серед могутньої зелені робила приємне враження (М. Коцюбинський);

// Дуже великий і міцний (про будівлі).

Стіни тут були зроблені з достатку – роботи ще царської, могутні, розраховані на тисячоліття (І. Багряний);

// З товстим стовбуром і густою, розложистою кроною (про дерева, рослини).

Могутні дуби, що густою лавою стояли понад озером, повилися густими тінями (С. Васильченко);

Могутній дуб. Він півтисячоліття Стоїть на Хортиці, роняє жолуді (Л. Забашта);

Росте .. розкішний, з гіркуватим чадним смородом полин, колючий, з могутнім стовбуром і мохнатою червоною квіткою будяк (Григорій Тютюнник).

4. Дуже великий, значний за силою, ступенем вияву тощо.

Вона чує, що могутня течія бере її в свої обійми (М. Коцюбинський);

Раптом пролунали могутні підземні удари, задвигтіла земля, затріщали, розвалюючись, будинки (з наук.-попул. літ.);

В Парижі й на Майорці голубій Одним він [Шопен] жив могутнім пориванням (М. Рильський);

// Який становить собою велику силу.

Могутнє військо.

5. Який має дуже добре оснащення, великі виробничі можливості.

Запоріжжя – це не тільки місто могутньої сучасної індустрії, а й один з великих культурних і наукових центрів України (з публіц. літ.);

Хай дітям нашим на потребу Ростуть могутні кораблі (М. Рильський);

// Який має велику потужність.

Могутні, підвладні людині механізми раз у раз з'являються на валу з натужним гуркотом (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me